Спонтанність

Спонтанність. Відкритість дійству, що розгортається навлоко. Не знаю, чи колись вона раніше у мене була, але сьогодні ця радість прийшла до мене.
 І люди дуже добре реагують на неї і відгуються з усією притаманною їм щирістю. А я сама є переважно спостерігачем. Так, наче життя саме проживає себе через мене. Воно процес. Воно насолода у кожній миті, у кожному подиху, у кожному русі. І навіть хода змінюється, коли дозволяєш іти  своєму тілу, не думаючи про те, як воно це реалізує на ділі. А воно краще за розум знає як потрібно. І ти лише спостерігаєш таку забуту уже тобою грацію власних рухів. І відчуваєш неймовірне задоволення від того, як скорочується і розслабляється кожен м'яз, як повітря проникає в легені і вони розширюються, а за тим вони виштовхують його решту назад, як промені вечірнього сонця торкаютсья шкіри, як вітер заплутує волосся... І таким фантастично прекрасним бачать твої очі ще зовсім голе абрикосове дерево з купою темно рожевих пуп'янків на ньому, і килимом молодої яскраво-зеленої трави під ним, із червонястими сонячними променями, що все це підсвічують.
Жодна думка не затримується. Жодна дія не є автоматичною реакцією. Я навіть не можу тепер уявити що відчую чи зроблю у певній ситуації, це здається таким безглуздям. Адже якщо вона відбудеться, то реакція буде народжена саме тієї миті, коли стане потрібно, вона буде справжньою, не заготовленою зазделегідь, не зіграною, живою дією.
Господи, дай вберегти цей стан на кожну наступну мить цього життя.