Один

І вже не вперше, але так яскраво постає усвідомлення тієї дивної самотності, яка виникає  під час перебування в одному просторі з іншою людиною, чи людьми. Але вона дуже цінна, адже показує нам, що ніхто не заповнить твою власну порожнечу, що є сфери, в яких тільки ти сам можеш і мусиш давати собі раду. І марно чекати, що хтось прийде і "врятує", наповнить тебе радістю, розвіє твої печалі. Це лише ілюзія. І саме небажання визнати це породжує оту тягучу дисгармонію. Бо доти лишаються очікування.
Ніхто не має, ніхто не мусить. Все у твоїх власних руках.