середа, 22 січня 2014 р.

Думки без почуттів

До сьогодні я думала, що будь-яка думка матеріальна.
Але тепер знаю: якщо вона не підкріплена відповідними почуттями - вона не має сили.
Думка має бути співзвучною тому, з чим ми її пов'язуємо на чуттєвому рівні - схоже саме так правильно мріяти.
Думки пусті, коли вони без почуттів.

понеділок, 20 січня 2014 р.

Відкриваючи себе. Розслабленість.

Я помилялась.
Сьогодні зрозуміла, що те, чого мені бракує - то розслабленість, а не спокій.
Розслабленість чимось схожа на нього, але вона живе всередині нас.
Почуватися розслабленим можна у будь-якій життєвій ситуації, незалежно від того, що відбувається навколо.
Для того, щоб це зрозуміти, знадобилась одна гарна книжка і спогади про мою розслаблену суботу.
Легка посмішка не сходить з обличчя.

неділя, 19 січня 2014 р.

Мої хвилювання

Коли ти за когось хвилюєшся, чи, як у мене трапляється, панічно боїшся - ти виражаєш свою недовіру до цієї людини. Піддаєш сумніву її здатність будувати своє життя таким чином, щоб природньо уникати критичних ситуацій, вартих хвилювання.
Пробач, Мішка.
Я часто забуваю подібні важливі речі.

четвер, 16 січня 2014 р.

Моя катастрофа

Моя катастрофа живе в мені. Вона прекрасна і безмежна.
Вона - найпрекрасніше з того, що може оселитися в людині.
Але коли вона не може знайти вираження - то робить мене сумною або занадто невгамовною і некерованою. Сьогодні вона спалила блок живлення, а потім попросила цигарку, чомусь їй хотілося диму... диму навколо і диму всередині. Хотіла сховатися, мабуть, а туману, як на зло нема вже тиждень. То ж схоже ми робили штучний туман... А в понеділок вона написала вірш...
Вона щодня може бути такою різною і непередбачуваною, що я не одразу її впізнаю, часом приймаючи за щось інше.
Але переважно лише вона відповідальна за мій настрій, самопочуття, світосприйняття і купу інших штучок, яким нудно давати назви.
Все решта - прикриття.
Чим більше я прагну вдавати, що її неіснує - тим більше вона прагне якось нестандартно проявитися.
Вибач, моя люба, прекрасна катастрофо. Будь.
Я навчуся з тобою дружити.

Антидепресант

Мій любий, хороший антидепресант.
До знайомства з вашим сімейством я б ніколи не подумала, що ви так чудово вмієте розрадити, росзлабити, дати вихід усьому, що я назбирала за невизначений термін від часу останнього контакту з вами.
І дрібниці, що псується манікюр, зате відновлюється внутрішня рівновага, а кігтики відростуть...
Коли вже геть кипить і розпирає - можна зі злістю, трішки агресивно помолотити по клавішах(сині пальці повернуть собі нормальний колір за кілька днів), ви терпляче витримаєте будь-який мій настрій.
Але мені більше подобається по-іншому: сісти рівно, дихати глибоко,  неспішно заправити чистий аркуш, потім уважно вдивлятися у буковки, обрамлені блискучим металом і через кілька секунд почати натискати на них, немов на клавіші фортепіано, розчиняючись у звуках ударів літер об папір і розслаблено слідкуючи поглядом за рухом каретки.
Кілька рядків - і весь негатив як рукою зняло. Звідки у вас ця магія?
Такі речі не мають зникати з нашого життя.


понеділок, 13 січня 2014 р.

Гра

"Життя - це гра" - фраза здається заяложеною далі нікуди.
Багато хто її промовляє, але маю сумніви стосовно того, що користуються нею на практиці.
Я раніше теж іноді її використовувала, а тепер пробую. Несподівано для себе самої.
Один епізод зіграла вчора, спочатку сором'язливо і нерішуче, далі навіть сподобалось.
Кілька епізодів зіграла сьогодні, на мить здалося що граю не я, а хтось грає мною, підштовхує до дії.
Відчуття неймовірні. Прочуваєшся легкою, радісною, навіть щасливою, більш... живою!
І байдуже що хтось подумає чи скаже.

Маленький напад радості

Сніжок!
Біленький і пухнастий. І байдуже, що він зникає у брудних калюжах. Він так красиво кружляє в своєму падінні!
В шухляді виявлено аромапаличку невизначеного аромату і шоколадку!
Життя прекрасне.
Затишно, ароматно і солодко.

неділя, 12 січня 2014 р.

Коли нападає відчай

Кілька днів тому у мене спитали: "Що ти робиш, коли на тебе нападає відчай?" я коротко відповіла: "Плачу".
Але відтоді це питання періодично з'являється знову, бо насправді те, що я плачу, коли у відчаї - то дрібниця, хоча й невідємна у даній ситуації.
То що ж я роблю, коли у відчаї?
Що взагалі таке "відчай"?
Це супротив. Це точка кипіння, в якій виникає нездоланний внутрішній опір чомусь, що тебе не влаштовує.
Це коли ти в якусь мить зупиняєшся бо не розумієш нащо робиш те, що робиш, що робити з тим, що вже встиг наробити, і як робити, щоб було правильно? Правильність - вона не визначається ніякими правилами  чи законами, вона у кожного своя і співвідноситься лише з рівнем самосвідомості та самоідентифікацією.
Відчай  приходить в момент, коли ти усвідомлюєш, що втратив зв'язок зі своєю сутністю(а може й взагалі ніколи його ще не відчував?), і деякий час діяв всупереч своїй істинній природі. Ти відрізаний, відокремлений і самотній, не дивлячись на те, що навколо не бракує небайдужих до тебе людей.
Це реакція душі на твою байдужість до її бажань.
Відчай - це відправна точка, з якої можна почати рухатися по-іншому. Насправді це прекрасний стан. Він схожий на вибух: спочаку частина твого світу піддається знищенню, далі наступає стадія спустошеності, з якої може народитися щось нове і прекрасне в замін зруйнованому.
Відчай - це стрімке падіння, чим глибше ти падаєш - тим приємнішою здається потім стадія спустошеності. Але щоб до неї дістатися іноді я потребую участі близької людини. Часом треба, щоб хтось просто сказав: "Стій!"(по суті, байдуже, що буде сказано, для мене в ту мить будь-що матиме єдиний зміст:  зупинись) - тоді починаються сльози - заключна фаза вибуху, тож одразу після них виникає спустошеність, яка приносить з собою спокій і надає ясності думкам. З цього моменту мені хочеться усамітнення, хочеться повної ізоляції від людей, адже я маю пережити чергове народження через переосмислення власних цілей, бажань і методів, якими я оперувала для їх реалізації.
У стані спустошеності я аналізую себе. Намагаюся знайти ту точку, в якій втратила вірний напрямок руху і пішла хибним шляхом. Намагаюся віднайти останню мить, в яку я ще почувалася цілісною та гармонійною, і саме з цієї точки я пробую рухатися далі вже іншим шляхом. Але дуже повільно, усвідомлено, з любов'ю до себе, пробачаючи собі чергові помилки, визнаючи власну недосконалість, дякуючи Всесвіту за все, що зі мною відбувається, усвідомлюючи свою відповідальність за кожну дію і кожну думку. Так починається відродження.
Але з часом я знову набираю оберти, втрачаю пильність і кудись лечу, до наступного нападу відчаю.
Важливо навчитися казати самій собі "Стій!". І бажано ще до того, як тебе знову занесе до стадії вибуху.  Вірю що це можливо.

четвер, 9 січня 2014 р.

Нездійсненне

Спокійно не стане ніколи.
Але так і задумано.
Часом я мрію про спокій. І іноді він навіть трапляється(хоча частіше він буває або лише зовні, або лише всередині і майже ніколи одночасно і там і там). Він просто таки невловимий. Тільки-но починаєш усвідомлювати що "Ось воно! Жадана мить! Все як хотіла." - і він зникає...
Хоча, мабуть, тут мені пощастило.
Спокій - майже смерть.
Він зупиняє розвиток тебе.
Треба щоб все кипіло, вирувало, мінялося, приходило і втікало, підносило в небеса і  кидало об землю, стимулювало зростання крил, а потім жорстоко їх обламувало. Так чомусь задумано...
Більше не хочу його хотіти.
Буду падати й підводитись, плакати і сміятися, закохуватись і розчаровуватися, зневірятися і не втрачатиму надію.
Прощавай, спокій!

Крайнощі

Схоже я можу існувати лише в крайнощах.
Один полюс дарує безмежну радість, інший заганяє в депресію.
Посередині я не вмію.
З любові в ненависть.
З гіпервідповідальності в пофігізм.
З трудоголізму в лінощі...

середа, 8 січня 2014 р.

Коли бракує любові

"Не думай!"
Не думай ні хороше ні погане ні про того, хто тобі дорогий, ні про того, хто тобі неприємний(іноді одна людина може потрапляти в обидві категорії, це неймовірно...).
Не думай без потреби.
Слідкуй за базікою, який сидить у твоїй голові.
Спиняй його.
Не слухай його, коли він підказує щось, через що ти потім картатимеш себе відчуттям провини(у тебе є кілька улюблених граблів, на які ти весь час наступаєш, і вже навіть можеш передбачати коли наступиш!).
Поважай будь кого поруч(чи й не зовсім поруч), як рівного собі. На тонкому плані рівного. В кожного з нас закладено однаковий потенціал, і всім нам дані однакові права та обов'язки. Ми всі однакові частинки Всесвіту.
Не можеш любити - поважай. Стався з повагою до вибору, який ти сам не зробив би, до вчинку, який ти собі не міг би дозволити, до слів, які не є для тебе приємними, до права бути собою і розвиватися так, як заманеться.
Ти можеш змінювати людей своїми думками про них. Тому: будь обережний! Слідкуй за собою!
Негідно втручатися і впливати на розвиток когось без його прямої на те згоди.
Негідно бажати собі добра через завдання шкоди комусь іншому.
Не кажи, що любиш, якщо не можеш прийняти людину з усим, що в ній є таким, як є.
Думай обережно. Будь ласка, я тебе дуже прошу. І мені нагадуй, щоб і я думала обережно. І з повагою до тих, кого ще не можу любити.


вівторок, 7 січня 2014 р.

Мої сім "Не"

Не задавай питання, на які боїшся почути відповідь.
Не проси відповідей, яким все одно не зможеш повірити.
Не муч голову думками, які нічого не змінять.
Ні на що не нарікай: все, що з тобою зараз відбувається, є реалізацією тебе в минулому.
Не обмежуй своєю обмеженістю власне майбутнє.
Не знищуй своєю стереотипністю чудес, що могли б трапитися.
Не намагайся вирвати з серця те, що вирішило там бути.

пʼятниця, 3 січня 2014 р.

Святково

Мені сьогодні святково.
Помпезно, урочисто, незбагненно глибоко і легко.
Незаплановано. Інакше я не вмію. Інакше я - зануда. Не можу радіти і веселитися за графіком.
Мене дратує календар. Хто вигадав чекати свят?
Мені святково зараз, без нагоди і причини.
Широко відкриваю душу, випускаю на волю всіх примар, які ховалися десь там по кутках.
Можливо деякі з них не роблять мене прекрасною, але їх присутність - факт. Я даю їм розкритися.
І нам весело.
Нам весело з нашим довго приховуваним болем, сумом, гнівом, роздратуванням. Я кажу їм усім: "Вперед! Дихайте вільно, чудіть, і дайте дихати на повні груди мені!"
Сьогодні на диво святково.
Сьогодні чомусь... легко.