Другого флакону не буде

Щойно взяла з туалетного столика пляшечку улюблених парфумів. Тих, з ароматом яких спливає багато моментів минулого. Одне натискання - і кімната наповнюється дивовижними пахощами, що асоціюються зі мною колишньою. Вони прекрасні, як і те минуле, що з ними пов'язане. 

Там лишилося зовсім трохи на дні флакону. Опускаючи його на столик, ловлю себе на думці, що другого не буде. Будуть інші. І так з усім, не тільки з парфумами. Кожна мить, подія, дія є неповторними. Далі все буде іншим.

Ціную.