вівторок, 31 травня 2016 р.

Своя

Однозначно потрібно час від часу бути нікому не потрібною. Адже лише в такі миті ти можеш усвідомити наскільки потрібна сама собі. Наскільки тобі бракувало власної уваги до себе. В цей час ти можеш просто бути, не переймаючись відповідальністю, не поспішаючи нікуди,  не картаючи себе докорами за те, що заради хвилин спокою довелося відмовити комусь в увазі/допомозі. Ти повністю своя, сама для себе.

Вчасно

Вчасно приходити мені вдається.
Лишилось навчитися вчасно зникати.

пʼятницю, 27 травня 2016 р.

Умовно стабільно

Стабільність хитка. Майже уявна.
І не даремно Він посилає мені людей, які про це нагадують, доводять з деякою періодичністю.
Все мінливе. І хай не все від нас залежить, але дещо залишається умовно стабільним лише тому, що ми кожної миті вибираємо його знову.

Людина, що замінить весь світ?

Я віддалялась.
Я закривалась.
Я знаходила собі людину, яка заміняла мені весь світ.
Я безжально і сліпо виштовхувала зі свого оточення всіх, крім нього.
Він залишився один. Він був усім. Був цілим світом моїм.
До певного моменту.
А потім весь мій світ було зруйновано, коли він пішов. І це було пекельно боляче. І це було. І я ніколи не хотіла б повторення. Тепер мені під силу.
Боляче навіть спостерігати за тим, як хтось повторює мою помилку.
Якщо вже замкнути свій світ на одній людині - то тільки на собі самому. Єдиний надійний варіант.
Якщо впускаєш когось одного - залишай місце й для інших. 
Ні що не є остаточним.
 

понеділок, 23 травня 2016 р.

Відчуття слабкості

І сила твоя ховається, стаючи непотрібною там, де є чоловіки, здатні брати на себе відповідальність, оточувати увагою і турботою. І байдуже наскільки сильна ти. Ти така тільки через їх відсутність поруч.  Інакше не дадуть, не допустять, щоб ти сама. Зроблять, допоможуть, захистять і будеш квіткою тендітною і легкою.
Дякую тим, хто дарує мені це відчуття слабкості, про яке я не знала досі.

пʼятницю, 13 травня 2016 р.

Загублені

Сьогодні виникла думка. що всіх людей можна розділити на  дві категорії:

Перша - ті, у кого все завжди було правильно, за Планом, хто слідував своїм шляхом і отримував усе, призначене для нього.

Друга - ті, хто втратив свою долю з певних причин, хто не має на сьогодні майбутнього. Ті, хто загубився, хто згубив свою дорогу і вже ніколи не зможе надолужити. Ця група ділиться ще на дві:

 А) такі, що не усвідомлюють/не визнають своєї "загубленості", з часом все глибше занурюючись у безодню і в решті-решт, йдуть з цього світу відносно молодими за якихось загадкових/безглуздих обставин, на переродження, на нове коло, на повтор, бо нині вже безнадійні і не можуть більше нічим бути корисними Йому у нинішньому своєму втіленні.

Б) такі, що в якийсь момент зупинилися за крок від прірви і намагаються вишкрябатися. Такі, хто прагне стати кращим, ніж є, хто розуміє наскільки все було у їхньому житті не так, як мало бути, інтуїтивно якось розуміє, можливо навіть без аналізу розумом. Вони шукають і неодмінно знаходять тих, хто здатен вказати їм новий напрямок руху, новий шлях, яким вони ітимуть зі своїм власним, ніким не нав'язаним відчуттям, що тепер, нарешті, все на своїх місцях. І це буде вже не той шлях, який був призначений  для них Богом від народження. Це буде інший. На ньому все залежатиме від Волі, від постійного Вибору продовжувати рухатися саме в такому напрямку, як підказало серце. На ньому будуть і боротьба і зневіра, і каяття, і біль. Але все це прийматиметься з вдячністю. З вдячністю за те, що ти і досі є, за те, що тобі дали шанс виправитися. І їм зустрічатимуться такі ж загублені і віднайдені, як вони самі. І вони впізнаватимуть один одного і будуть взаємодіяти один з одним, оскільки розумітимуть, що у світі праведних їм не знайти такого глибокого розуміння і прийняття. І, можливо, їм навіть вдасться кілька разів за решту свого життя "перетягнути" кількох "загублених" з категорії А в категорію Б. Бо хто сам ходив дорогою -  може розказати про неї іншим. Вони є знедоленими у тому сенсі, що втратили можливість отримати призначене для них, але разом з тим, можливо, вони є найщасливішими людьми цього світу, оскільки тепер мають можливість творити своє сьогодення і майбуття разом з такими ж знедоленими(переконана, що не інакше), як самі.