четвер, 20 липня 2017 р.

Сонце у вікнах

Хочу сонце у вікнах на світанку й на заході. Хочу обирати вигляд з вікна і місце таке, яке подобається, а не те, на що вистачає грошей.

понеділок, 17 липня 2017 р.

Мої ідеальні ранки

Як не дивно, але мені таки хочеться, щоб вони були за розкладом. Можливо, не зовсім фіксованим і жорстким, але все ж...
Хочу щоб вони були всі однаково розслабленими. Не тому, що нема куди поспішати і чого прагнути, а через тверду впевненість, що часу вистачить на все.
Хочу повільно і з задоволенням потягуватися в ліжку, коли сонце вже освітлює м'яким сяйвом кімнату, коли легенький вітерець погойдує штори, а крізь відчинене вікно чутно птахів. Звісно потреби у цілорічному і щоденному щебетанні птахів і наявності вітру у фіранках немає, але є складові таки обов'язкові: солодко і неспішно, за власним бажанням. Ніяких будильників.
Можливо дехто прокидатиметься разом зі мною, а, може, інколи я прокидатимуся й сама. Але кожен ранок буде наповнений. Просто наповнений усвідомленням того, що все на своїх місцях, що шлях мій вірний і я роблю на ньому саме те, що маю робити. Що зараз я вмиюся, зварю собі каву, або не лише собі, або поки вмиюся кава вже буде зварена (а, може, то й не кава взагалі буде), і неспішно питиму її, листаючи книгу, чи дивлячись на світ крізь вікно (або і без вікна), чи просто мовчки дихати поруч  з тим, хто зварив мені каву, зручно вмостившися у кріслі, насолоджуючись кожним подихом.
Вдосталь насидівшись, усвідомити, що повна сил та натхнення. Вдягнути підходяще для роботи вбрання, підпалити ароматну паличку, що заповнить собою не лише мій дім, а і його околиці, вислизаючи тоненькими пасмами диму крізь відчинені вікна.
Впустити в дім першу людину і робити те, для чого я призначена. Без поспіху. Впевнено і з радістю.