Не ідеально

У нас ніколи не буде ідеально підходящого часу, щоб втілювати плани, і ніколи не буде можливості підганяти реальність під себе. Нам лишається тільки самим підлаштовуватися під неї.

Ніколи не буде найкращого часу  щоб купувати будинок, народжувати дітей, приймати інші важливі рішення. Тому треба якось навчитися чути себе(свою інтуїцію, внутрішню мудрість), а не тільки розум з його логічними твердженнями та аналізом всього на світі. Відчути свою готовність і впевненість у тому, що знайдеш сили долати, творити у цій реальності, в такій, яка вона є, без вичікувань і зволікань, починаючи від цього моменту, ящо він хоч на мить здасться тобі слушним, якщо відчуєш внутрішній поштовх до дії. Маневрувати, довіряти Всесвіту і собі. Не скиглити і не перекладати відповідальності,  не боятися  помилок і не нехтувати досвідом, який вони дають. 

Звісно, є в цьому світі багато такого, що від нас не залежить, але те, що залежить, дай, Боже, не пропустити.

Чомусь згадалося буддійське прислів'я: "Ніколи не знаєш, що прийде скоріше: новий день, чи нове життя".

Коли я дозволю собі бути

Коли ми, нарешті, зупинимося і припинимо автоматично повторювати те, як нас навчили, замість того, щоб відреагувати виходячи із власних відчуттів. Коли ми позбавимося від тих уявлень про нас самих, які нам змалечку нав'язували. Коли ми перестанемо судити всіх і все, що не відповідає тим нав'язаним уявленням, з якими ми не факт, що й згодні насправді(бо ніколи про це не думали і не аналізували, приймаючи як аксіому). Коли ми, нарешті, перестанемо боятися вийти за рамки, які дозволили збудувати навколо себе, і бути не такими, якими самі вже звикли себе показувати оточенню, а собою. Коли ми це собі дозволимо - то усвідомимо аналогічне право кожного живого створіння бути у кожний момент таким же справжнім, щирим. Але ж поки ми дресируємо не лише домашніх улюбленців, а й себе самих. Аби бути зручними, приємними, цікавими, продуктивними... але при цьому постійно напруженими і позбавленими відчуття радості. 

Коли я дозволю собі бути...

Отримати більше, ніж сподіваєся

Сьогодні Всесвіт показав мені наскільки сліпими і обмеженими ми можемо бути, просячи у вищих сил допомоги. Я нервувала, і злилася, і дивувалася з того, що цього разу допомоги, як мені здавалося, не було, хоча прохання мої були щирі та завзяті, сповнені вірою та довірою.

В якийсь момент мене охопили зневіра і нерозуміння: чому тепер моє прохання лишилось без відповіді? Адже з недавніх пір я особливо чітко почала відчувати підтримку. Але відповідь була. Тільки це я зрозуміла згодом, після кількох, здавалося, хибних кроків. Саме ці хибні кроки і привели мене до відкриття, яке перевернуло уявлення про стан речей у межах конкретної ситуації, що мала бути вирішена. І тоді я зрозуміла, що весь день, на моє прохання мене вели саме до цього відкриття, яке виявилося більшим за саму проблему, адже вирішувало ще декілька проблем автоматично!

Воістину кажуть: якщо Господь тобі чогось не дає, значить у Нього є для тебе щось краще.

Дякую тобі, архангеле Михаїле, що провів мене крізь цей день. Дякую всьому Небесному воїнству, що було причетним до відповіді на моє прохання.