середа, 29 квітня 2015 р.

Обірвані миті

Найбільшу розгубленість відчуваєш тоді, коли усвідомлюєш необхідність обірвати мить. Розірвати обійми, відпустити руку, відвести погляд, погасити світло, або просто піти. І здається часом, що цього не переживеш. Але все ж робиш крок і занурюєшся у несказанну порожнечу. Застрягаєш десь на межі між минулим і теперішнім, не маючи можливості приймати у ньому участь. Ти ніби втратив якусь надзвичайно важливу частину себе, без якої не можеш бути дійсно живим та наповненим. Тому відсторонено спостерігаєш світ навколо, аби лиш не зачепити того, що пече всередині. Ти чуєш його присутність і дякуєш Богу за те, що можеш якимось незрозумілим тобі самому чином  блокувати свій розпач. А він з часом заспокоїться, затихне, здасться... І ти повернешся у вир життя. Але вже трохи іншим.
Весь цикл може займати кілька секунд, але іноді він потребує годин...  днів... тижнів... місяців....

четвер, 23 квітня 2015 р.

Спростування страшних думок

     Почалося все з прочитаної невипадково фрази: "Якщо квітка тобі подобається - ти її зриваєш. Якщо ти любиш квітку - ти поливаєш її щодня".
     Вчора я вже практично прийняла те, що не любила насправді нікого з тих, кого ніби-то любила. Визнала, що любила лише ставлення тих людей до мене і робила якісь кроки, аби те ставлення змінювати, якщо воно мені не подобалося(Маніпулювала? Чи і сама хотіла стати(чи лиш здаватись?) кращою?).
     Але сьогодні принесло мені нові відчуття. Сьогодні нагадало мені деталі, які спростовують вчорашні висновки. Так, я впливала на ставлення людей до мене(отже прямо кажучи: впливала на людей, намагалася їх змінити), але ж ми всі це робимо, хтось свідомо, хтось ні. І дозволяємо впливати на себе так само: або свідомо, або ні... Я себе не виправдовую. Просто роблю висновок на майбутнє: треба вчитися давати більше простору тим, хто поруч, більше простору бути собою, бачити і приймати їх з усіма їхніми особливостями - тільки так можна відчути їх дійсне ставлення до себе. Треба називати речі своїми іменами і не боятися ні назв ні перспектив, які відкриються(чи не відкриються) внаслідок твоєї відкритості.
     Найтяжче - це бачити все таким, як воно є, а не таким, як тобі хочеться то бачити.
     Чути, бачити, відчувати - всі ці показники стають особливо загостреними, коли ти по-справжньому впускаєш людину у свій простір. Впускати я вмію, а от делікатно та гідно поводитися з тим, хто в цей простір потрапив, ще треба повчитися.
    Радість від того, що той, кого ти любиш, ділиться з тобою своїми думками ні з чим не зрівняти. Бо то є довіра, адже ти показуєш людині те, що у тебе всередині, те, чого вона не зможе побачити, якщо ти їй не дозволиш цього. І дозвіл на таке от втручання в чужий(чи просто інший) світ було для мене особливо цінним, сакральним. Хоч, можливо, я ставилася до нього не достатньо трепетно та обережно, не так, як воно того заслуговувало, не так, як ставилась би тепер. Але ж у кожну мить свого життя ми поводимо себе відповідно до свого рівня розвитку. Звісно все змінюється. Звісно ніщо не може бути таким, як було. І те, що зараз при детальному розгляді має купу недоліків, на момент своєї актуальності було досконалим.
     Ділитися присутністю - ще одне священне дійство, цінність і важливість якого ми недооцінюємо. Дати простір бути собою, без жодних суджень, без "ти маєш"/"ти мусиш", дозволити принести те, що йому справді важливо і принести з собою те, що важливе тобі, але не нав'язувати, а дозволити гармонійно співіснувати з усим, що вже є, і  відчувати взаємну вдячність за те, що й інший дозволяє існувати всьому(і визнає все), що приходить з тобою. І це найвищий прояв любові. І цьому варто вчитися, адже то є основна ціль нашого перебування тут.

 Тож, хай мене пробачать усі, кому я ненароком завдала шкоди.

П. С.  Следует помнить: собирая мёд с цветов, пчела не портит ни одного цветка. Она очень искусна, она очень изящна, она не причиняет вреда; каждый цветок невероятно радуется, когда к нему прилетает пчела. Пчела — это комплимент для цветка. Пчела ничего не нарушает в цветке. Она берёт у него всё, что ей нужно, но делает это столько искусно, что цветок остаётся таким же, как прежде.
     Живи так, чтобы из-за тебя никто не страдал. Пусть твоя жизнь будет творческой, живи чувствами. Не привязывайся. Наслаждайся всевозможными цветами, всевозможными опытами. Но не останавливайся, не давай себя поймать — лишь так ты сможешь прийти к Богу. (Ошо)

Індикатор наповненості

Якщо тобі нема з ким ділитися - ти ще не достатньо наповнена, аби віддавати. Або ж те, що ти хочеш віддати, не має такої цінності, яку ти йому приписуєш, чи й взагалі не є тим, чим ти його вважаєш.
І лиш коли ти справді готова , з'являються ті, хто бажає прийняти все, чим ти здатна поділитися.

середа, 22 квітня 2015 р.

Чарівна Оленка

Коли хочеться вимучити свої почуття у якісь слова, щоб склалися вони римованими рядками, в надії відчути полегшення, зі сподіваннями, що відпустить, так, я це вже було сотні разів.
Коли розумієш, що слів нема, а всередині туга все розростається, щемить все сильніше, і вже майже душить слізьми, з'являється вона і своїми стрункими рядками промовляє те, чому ти ніяк не могла дібрати слів. Уже не вперше. Вона ніби також десь там у себе живе мою сумну історію і відчуває усі мої відчуття. Читаю її - і вже нема потреби шукати інших слів...

Оленка Зелена - А він у мені вже по вінця

неділя, 19 квітня 2015 р.

Душа просить змін

Сумно, якщо людина, яку чекав багато років, приходить тоді, коли ти вже перестав чекати. Коли вже пройдено точку неповернення. Коли намалювалися реальні крапки над "і", які, звісно, можна ще стерти, але... деякі речі треба залишити такими, як вони вже склалися.
І все ж, неймовірно приємно розуміти, що тебе люблять. І досі, через так багато років і подій, після стількох образ і зречень. І ти сама пам'ятаєш лише хороше, тому щиро відповідаєш "Я тебе також..." на фразу "Я радий був чути тебе". І відчуваєш теплу таку легку і приємну ніжність. І це не є слабкість. І це не просто емоція. Це усвідомлено і чесно.
Чому йому так хотілося свободи, коли я була поруч? Беззахисна, відкрита і вся його....
Чому тепер знову хочеться отримати мене? Коли у мене вже нова хвороба серця, коли вже відкриті очі бачити усе таким, яким воно є, і не  плекати ніяких ілюзій.
Господи, мені більше не підходять ті ролі, які я грала колись!
Міняємо сценарій.

понеділок, 13 квітня 2015 р.

Легко

Зі мною справді легко лише у двох випадках: або ти мені байдужий, або ти дійсно мій.
 

Вразливість

Я боюся показувати свою вразливість.
Я маскую її байдужістю, вдаваною незворушністю, буває, що агресією, награною веселістю і безтурботністю, показовим прийняттям ситуації і напускною мудрістю, з якої промовляю, що саме так і мало статися для моєї користі. Звісно, я розумію, що мені корисно те, що посилає Всесвіт для мене, але я не вмію дозволяти собі засмучуватися, не вмію виражати свою слабкість перед обличчям певних обставин, хоча ці відчуття в мені виникають.
Мені хочеться захищатися, відбиватися, бути сильною і незламною. І всі вже звикли до того, що я така. І від мене вже чекають саме такої поведінки. 
Нажаль...

четвер, 9 квітня 2015 р.

Не вона...

Вона з'явилася першою.  Сірою, несправною та заіржавілою.
Зараз вона красива, відреставрована, сяюча, синя... моя...
І вона дорога мені, бо я вклала у неї багато часу, зусиль та натхнення.
Я дбайливо витираю з неї пил, зрідка заправляю аркуш паперу і торкаюся її клавіш, але продовжую любити іншу. Ту, що звучала під моїми пальцями дуже недовго, а потім повернулася туди, звідки прийшла. Я люблю її з облупленим корпусом і як-попало наспіх запаяним  механізмом підйому стрічки, люблю її зміщену донизу цифру "9" і її праву задню ніжку, яка вже хтозна відколи без пом'якшуючої гумки, тому трохи коротша за інші, люблю м'який і рішучий звук удару її літер об гумовий барабан крізь папір і її лунке "Дзень" при переводі каретки.
Вона незрівнянна, але тепер я боюся навіть просто побачити її. Бо навіщо, якщо вона ніколи не зможе стати моєю...

Втрата часу

Облиш думати про те, що може статися. Воно може й не статися...

вівторок, 7 квітня 2015 р.

Наслідки

Постирати усі можливі сліди не достатньо.
Повидаляти звідусіль всі переписки.
Сховати все, що нагадує про нього.
Уникати всього, що могло б нагадати.
І все одно.... треба припинити робити те, чим займався він і чим ми займалися разом.
А це означає 8 годин на день робити щось інше, ніж те, що я з радістю робила досі.

пʼятниця, 3 квітня 2015 р.

Ніхто

Не можна СТАТИ для людини ніким.
Можна лише БУТИ ніким ВІД САМОГО ПОЧАТКУ.

Вибір

Коли ми не можемо обирати події, які з нами відбуваються, то ми все ще можемо обирати своє ставлення до них.

середа, 1 квітня 2015 р.

Мій монстр

Господи, не допусти більше, аби я робила те, що мені не до душі. Бо тоді я перетворююсь на монстра. А випустити його на волю вже не можу: не хочу наслідків. Значно важче з ним уживатися, коли він у клітці.

Прохання і подяка

І нехай все влаштовано так, що найважливіші події нашого життя є наперед визначеними і неминучими. Хай собі потяг неквапливо рухається прокладеними рейками. У світі залишається безліч того, що ми вільні обирати для себе на власний розсуд. Він наповнений несподіваними сюрпризами і відкритий для невичерпних творчих пошуків та реалізацій.
Достатньо лиш стати трішки уважнішими, аби щодня відкривати для себе нові можливості, закономірності, взаємозалежності і т. д. Ми дослідники, експериментатори і винахідники. І, може, саме тому все влаштовано так, як воно влаштовано. Що б ми могли спокійно зосередитися на вивченні меж власних можливостей і не переймалися тим, що поки ми захоплено пізнаємо себе, світ навколо розсиплеться.

Плоди всього лиш однієї доби:
1) Мій емоційний стан впливає на емоційний стан тих, хто навколо. Господи, дай мені мудрості, уважності та терпіння не провокувати негативних проявів поруч з собою.
2) Ті, хто навколо, також здатні впливати на мій емоційний стан навіть не зачіпаючи мене. Господи, навчи зупинятися і нейтралізувати надмірну емоційність у потрібний момент. Адже своєю незворушність я можу привносити спокій та любов у навколишню атмосферу.Можу виступати у якості трансформатора.
3) Мої бажання втілюються з неймовірною швидкістю, якщо вони з дбайливою ніжністю загорнуті в любов і випущені на свободу - від щирого серця забажала і одразу відпустила. Дякую Тобі, Господи, за те, що наповнюєш моє перебування тут дивами. Дякую, що спосіб, у який Ти реалізовуєш те, чого я бажаю, дивує мене не менше, ніж сам факт отримання бажаного. Дякую, що в якійсь мірі я відчуваю себе творцем.
4) Якщо попросити своє тіло про послугу - воно на неї відгукнеться. Важливо не  забувати дякувати йому за виконання. А можна і авансом :) Дякую своєму тілу. Рада нашій співпраці.