Як легко ми заміняємо одні поняття іншими. Як легко виправдовуємо свої бажання або небажання щось зробити тим, що так необхідно, чи буде правильно. Як легко ми дуримо таким чином самих себе. Чи усвідомлюємо ми самі такі факти? Чи зізнаємося собі у істинних мотивах своїх дій? Собі мушу зізнаватися. Себе можу зупиняти і, називаючи речі СВОЇМИ іменами, все одно робити їх. Але вже усвідомлено. Не лукавлячи, не шукаючи виправдань, які ми вигадуємо перш за все для себе самих. Решта - не моя справа. Але ж як добре таки то помічати в оточенні.
Немає коментарів:
Дописати коментар