Я боюся показувати свою вразливість.
Я маскую її байдужістю, вдаваною незворушністю, буває, що агресією, награною веселістю і безтурботністю, показовим прийняттям ситуації і напускною мудрістю, з якої промовляю, що саме так і мало статися для моєї користі. Звісно, я розумію, що мені корисно те, що посилає Всесвіт для мене, але я не вмію дозволяти собі засмучуватися, не вмію виражати свою слабкість перед обличчям певних обставин, хоча ці відчуття в мені виникають.
Мені хочеться захищатися, відбиватися, бути сильною і незламною. І всі вже звикли до того, що я така. І від мене вже чекають саме такої поведінки.
Нажаль...
Я маскую її байдужістю, вдаваною незворушністю, буває, що агресією, награною веселістю і безтурботністю, показовим прийняттям ситуації і напускною мудрістю, з якої промовляю, що саме так і мало статися для моєї користі. Звісно, я розумію, що мені корисно те, що посилає Всесвіт для мене, але я не вмію дозволяти собі засмучуватися, не вмію виражати свою слабкість перед обличчям певних обставин, хоча ці відчуття в мені виникають.
Мені хочеться захищатися, відбиватися, бути сильною і незламною. І всі вже звикли до того, що я така. І від мене вже чекають саме такої поведінки.
Нажаль...
Немає коментарів:
Дописати коментар