Знаєш, по-справжньому легко стає лише тоді, коли усвідомлюєш, що нікому крім себе самого ти не потрібен. Знаєш - бо я це вже говорила. І хоч і киваєш головою та погоджуєся, але все одно продовжуєш шукати чи чекати і просто вірити, що я помиляюсь, що ти сам помиляєшся, погоджуючись зі мною. І я тебе розумію. Бо поки є ще хоч крихточка сил - продовжуєш вперто вірити. А в мене їх уже не стало. Це як доторкнутися дна кінчиками пальців ніг і видихнути останнє повітря з легенів. І тоді у тебе ще є шанс побачити світло і радіти йому як ніколи раніше. Скористайся ним обов'язково, якщо тобі доведеться опинитися там.
Знаєш, у Кастанеди написано, що ти по-справжньому можеш допомогти комусь тільки тоді, коли він тобі байдужий(в моєму розумінні: не викликає у тебе ні бажань, ні очікувань, ні сподівань, ні жалості) і щось в мені після кількахвилинної розгубленості таки відгукнулося на ці слова. І я знаю, що за такого стану речей все ще можна любити. Можливо, навіть глибше, ніж ти можеш це собі зараз уявляти. Почуття та емоції заважають робити добрі справи. За їх наявності ми робимо багато зайвих рухів і прагнемо допомогти там, де нас не просять - а це, певно, одна з найбільших шкод, які ми можемо заподіяти комусь: відібрати у нього свободу дій, власного вибору, власних помилок, віру у власні сили.
Знаєш, для того, щоб почуватися цілісним та наповненим, крім себе самого тобі більше нікого не треба. Справжня потреба в інших виникає тоді, коли ти вже настільки переповнений, що маєш нестримне бажання ділитися своєю радістю, теплом, любов'ю. А доки тобі на одинці з собою порожньо та незатишно - ти ніким насправді не зможеш заповнити порожнечу. Вона все одно дасть про себе знати рано чи пізно. Чи є щось гірше, ніж почуватися самотнім поруч з кимось, кого ти добровільно обрав колись? Поки ти не знаєш хто ти і який ти, як ти можеш знати якої людини потребуєш? Ніхто інший не допоможе тобі стати собою, ніхто інший не зможе сказати тобі ким ти є і для чого ти є. "Щоб втамувати спрагу - ти мусиш пити сам" - так каже Ошо.
Радій. Насолоджуйся собою і світом, невід'мною частиною якого ти є, світом, який є продовженням тебе. Змінюючи себе - ти змінюєш його. Не пам'ятаю хто сказав: "Жоден твій вчинок не минає безслідно для Всесвіту" - чомусь і з цим я згодна. Прикрась цей світ собою - і спостерігай за тим, як він тобі відповідатиме.
Знаєш, у Кастанеди написано, що ти по-справжньому можеш допомогти комусь тільки тоді, коли він тобі байдужий(в моєму розумінні: не викликає у тебе ні бажань, ні очікувань, ні сподівань, ні жалості) і щось в мені після кількахвилинної розгубленості таки відгукнулося на ці слова. І я знаю, що за такого стану речей все ще можна любити. Можливо, навіть глибше, ніж ти можеш це собі зараз уявляти. Почуття та емоції заважають робити добрі справи. За їх наявності ми робимо багато зайвих рухів і прагнемо допомогти там, де нас не просять - а це, певно, одна з найбільших шкод, які ми можемо заподіяти комусь: відібрати у нього свободу дій, власного вибору, власних помилок, віру у власні сили.
Знаєш, для того, щоб почуватися цілісним та наповненим, крім себе самого тобі більше нікого не треба. Справжня потреба в інших виникає тоді, коли ти вже настільки переповнений, що маєш нестримне бажання ділитися своєю радістю, теплом, любов'ю. А доки тобі на одинці з собою порожньо та незатишно - ти ніким насправді не зможеш заповнити порожнечу. Вона все одно дасть про себе знати рано чи пізно. Чи є щось гірше, ніж почуватися самотнім поруч з кимось, кого ти добровільно обрав колись? Поки ти не знаєш хто ти і який ти, як ти можеш знати якої людини потребуєш? Ніхто інший не допоможе тобі стати собою, ніхто інший не зможе сказати тобі ким ти є і для чого ти є. "Щоб втамувати спрагу - ти мусиш пити сам" - так каже Ошо.
Радій. Насолоджуйся собою і світом, невід'мною частиною якого ти є, світом, який є продовженням тебе. Змінюючи себе - ти змінюєш його. Не пам'ятаю хто сказав: "Жоден твій вчинок не минає безслідно для Всесвіту" - чомусь і з цим я згодна. Прикрась цей світ собою - і спостерігай за тим, як він тобі відповідатиме.
Немає коментарів:
Дописати коментар