І справа не в тому, що ми виходимо між люди без макіяжу, і навіть не в тому, що ми одягаємо на себе речі, що виглядають аби-як і геть не поєднуються між собою(хоча останнє треба, розглянути окремо, там є певні нюанси).
Але ж... основна біда в тому, що ми йдемо у світ з погаслими очима. Що наші обличчя не сяють посмішками, світлими і ледь вловимими... Що в наших рухах немає легкості і грації. Що ми навіть дороги перед собою не бачимо часом, увіткнувшись поглядом у телефон і затуливши вуха навушниками. Ми відрізали себе від світу, частиною якого є. Ми не бачимо його краси, що ховається у дрібничках, ми не чуємо його звуків і не відкриваємося тисячам інших його проявів.Ми й себе самих не чуємо теж...
Але ж... основна біда в тому, що ми йдемо у світ з погаслими очима. Що наші обличчя не сяють посмішками, світлими і ледь вловимими... Що в наших рухах немає легкості і грації. Що ми навіть дороги перед собою не бачимо часом, увіткнувшись поглядом у телефон і затуливши вуха навушниками. Ми відрізали себе від світу, частиною якого є. Ми не бачимо його краси, що ховається у дрібничках, ми не чуємо його звуків і не відкриваємося тисячам інших його проявів.Ми й себе самих не чуємо теж...
Немає коментарів:
Дописати коментар