Невідома батьківщина

Коли шкірою відчуваю теплий вітер, коли поринаю у тишу спекотного дня і її розривають дзвінкі голоси пташок, коли сонце відкидає довгі тіні від дерев, коли воно оранжево фарбує на заході хмари - мені пригадується інша батьківщина, забута і болюче рідна. Я відчуваю, що знаю іншу землю, далеку від теперішньої батьківщини, і мене огортає світлий сум і водночас урочиста радість, бо, мабуть, я там також була щасливою. Серце завмирає, і я ловлю кожну думку в надії пригадати ким я там була і де взагалі ця чудесна земля. Але в думках інформація відсутня...
Відповідь знає лише Душа. Маю надію, що коли-небудь навчуся слухати її краще, і тоді вона мені відкриє таємницю цих дивних, прекрасних і теплих спогадів.
Хто ж я?