Невловима грань

Я не можу знайти ту точку, в якій я вже не надокучлива і ще не байдужа. Моє бажання якось зарадити чомусь, що має негативне забарвлення, нездоланне, щире, але якесь невлучне,  кривеньке, малоефективне у дії. І найскладніше чомусь з тими, хто тобі дорогий, і особливо з тими, кого не можеш бачити. Це так прикро.
В Євангеліє написано, що давати треба тільки тоді, коли просять. А я так не можу. Нема нічого гіршого за байдужість - так підказує моє серце.