Вразливість

Я боюся показувати свою вразливість.
Я маскую її байдужістю, вдаваною незворушністю, буває, що агресією, награною веселістю і безтурботністю, показовим прийняттям ситуації і напускною мудрістю, з якої промовляю, що саме так і мало статися для моєї користі. Звісно, я розумію, що мені корисно те, що посилає Всесвіт для мене, але я не вмію дозволяти собі засмучуватися, не вмію виражати свою слабкість перед обличчям певних обставин, хоча ці відчуття в мені виникають.
Мені хочеться захищатися, відбиватися, бути сильною і незламною. І всі вже звикли до того, що я така. І від мене вже чекають саме такої поведінки. 
Нажаль...

Не вона...

Вона з'явилася першою.  Сірою, несправною та заіржавілою.
Зараз вона красива, відреставрована, сяюча, синя... моя...
І вона дорога мені, бо я вклала у неї багато часу, зусиль та натхнення.
Я дбайливо витираю з неї пил, зрідка заправляю аркуш паперу і торкаюся її клавіш, але продовжую любити іншу. Ту, що звучала під моїми пальцями дуже недовго, а потім повернулася туди, звідки прийшла. Я люблю її з облупленим корпусом і як-попало наспіх запаяним  механізмом підйому стрічки, люблю її зміщену донизу цифру "9" і її праву задню ніжку, яка вже хтозна відколи без пом'якшуючої гумки, тому трохи коротша за інші, люблю м'який і рішучий звук удару її літер об гумовий барабан крізь папір і її лунке "Дзень" при переводі каретки.
Вона незрівнянна, але тепер я боюся навіть просто побачити її. Бо навіщо, якщо вона ніколи не зможе стати моєю...

Втрата часу

Облиш думати про те, що може статися. Воно може й не статися...

Наслідки

Постирати усі можливі сліди не достатньо.
Повидаляти звідусіль всі переписки.
Сховати все, що нагадує про нього.
Уникати всього, що могло б нагадати.
І все одно.... треба припинити робити те, чим займався він і чим ми займалися разом.
А це означає 8 годин на день робити щось інше, ніж те, що я з радістю робила досі.

Вибір

Коли ми не можемо обирати події, які з нами відбуваються, то ми все ще можемо обирати своє ставлення до них.

Мій монстр

Господи, не допусти більше, аби я робила те, що мені не до душі. Бо тоді я перетворююсь на монстра. А випустити його на волю вже не можу: не хочу наслідків. Значно важче з ним уживатися, коли він у клітці.

Прохання і подяка

І нехай все влаштовано так, що найважливіші події нашого життя є наперед визначеними і неминучими. Хай собі потяг неквапливо рухається прокладеними рейками. У світі залишається безліч того, що ми вільні обирати для себе на власний розсуд. Він наповнений несподіваними сюрпризами і відкритий для невичерпних творчих пошуків та реалізацій.
Достатньо лиш стати трішки уважнішими, аби щодня відкривати для себе нові можливості, закономірності, взаємозалежності і т. д. Ми дослідники, експериментатори і винахідники. І, може, саме тому все влаштовано так, як воно влаштовано. Що б ми могли спокійно зосередитися на вивченні меж власних можливостей і не переймалися тим, що поки ми захоплено пізнаємо себе, світ навколо розсиплеться.

Плоди всього лиш однієї доби:
1) Мій емоційний стан впливає на емоційний стан тих, хто навколо. Господи, дай мені мудрості, уважності та терпіння не провокувати негативних проявів поруч з собою.
2) Ті, хто навколо, також здатні впливати на мій емоційний стан навіть не зачіпаючи мене. Господи, навчи зупинятися і нейтралізувати надмірну емоційність у потрібний момент. Адже своєю незворушність я можу привносити спокій та любов у навколишню атмосферу.Можу виступати у якості трансформатора.
3) Мої бажання втілюються з неймовірною швидкістю, якщо вони з дбайливою ніжністю загорнуті в любов і випущені на свободу - від щирого серця забажала і одразу відпустила. Дякую Тобі, Господи, за те, що наповнюєш моє перебування тут дивами. Дякую, що спосіб, у який Ти реалізовуєш те, чого я бажаю, дивує мене не менше, ніж сам факт отримання бажаного. Дякую, що в якійсь мірі я відчуваю себе творцем.
4) Якщо попросити своє тіло про послугу - воно на неї відгукнеться. Важливо не  забувати дякувати йому за виконання. А можна і авансом :) Дякую своєму тілу. Рада нашій співпраці.