П'ятий елемент

Я була порожня і нецікава. Нецікава сама собі, що вже говорити про інших.
І я поступово наповнила своє життя квітами, вином, фарбами, обов'язками. Я знищила весь вільний час, який мала у своєму розпорядженні.
І все одно чогось бракувало...
Тоді мені захотілося бути собою. Я розуміла, що все, що я роблю - це частинка мене самої і я не готова відмовитися ні від квітів, ні від вина ні від фарб( хоч квіти і вино часто сприймаються як обов'язки).
Але все одно чогось бракує...

Компенсація

Тепер я менше відчуваю фізичний біль.
Натомість душевний проймає більш жорстоко.
Щоб у чомусь виграти треба чимось поступитися.

Темна сторона

     Все чіткіше вдається відслідкувати думки, які виникають з темної частини мене. Я вже давно вирішила прийняти факт її існування і облишити спроби її знищення. Я просто спостерігаю. Визнаю, що є, намагаюся не докоряти собі тим, що є. Іноді це складно. Буває вона бере гору, але я знаю, що світлого в мені більше, тому її перемога тимчасова і не грає вирішальної ролі.
Хочеться щоб з часом її ставало менше.  Чи варто докладати для цього зусиль? Хтось сказав: щоб знищити темряву - достатньо принести трішки світла. Можливо, якщо я буду щоразу приносити промінчик усвідомлення в ті моменти, коли мої думки темні - вони будуть розвіюватися, не встигнувши набратись сили, необхідної для того, аби комусь зашкодити.
      Мулдашев каже, що без зла і добро не може розвиватися.  Поки я йому просто вірю, але, можливо, колись я це знатиму.

Ти вдома

Ти вдома  тоді, коли незалежно від того, що коїться навколо, всередині тебе залишається щось стійке до середовища, до змін, до емоцій, які вирують.
Ти вдома,  коли можеш розуміти, що все минає і насправді ніщо не є важливим, крім самого відчуття, що ти вдома. Тоді ти почуваєся як удома будь-де, незалежно від того, де знаходиться твій дім, у якому ти проживаєш своє земне життя, незалежно від того чи є він у тебе взагалі і чи в ньому ти зараз знаходишся. Ти все одно вдома.
Ти з власного центру можеш спостерігати як розгортається полотно життя перед тобою. Як з'являються і зникають поруч люди, як змінюються твої почуття та переживання,  як ти ростеш та розвиваєшся, як тебе огортає безмежна безумовна любов до всього, що трапляється і до всіх, хто трапляється. І тебе переповнює вдячність. І з тобою радість. І ти вмієш посміхатися не тільки зовні.  Лише тоді ти по-справжньому вдома.

Дорога

Не завжди дорога, якою тебе ведуть, на якій поруч з тобою є хтось, хто може надати підтримку та підказати потрібний поворот, є найкращою саме для тебе.
Деякі шляхи легше проходити самотужки, керуючись лише своїм власним уявленням про світ, та стан речей у ньому.
Можливо наодинці ти йтимеш довше(що не обов'язково означає складніше), а, можливо, твоя власна стежка виявиться дивовижно короткою. Але вона буде лише твоєю.
Не всім підходять уже випробувані методи.
Не завжди удвох легше.

Коли навколо паніка - я теж починаю панікувати. Хоч тепер це і відбувається з затримкою, але все ще відбувається.
Колись це було постійним станом існування. Колись я сама з будь-чого могла роздути трагедію, зчинити бучу, зробити із себе жертву. Страшно згадувати, страшно впізнавати у людях себе. І радісно, обертаючись у ті часи, розуміти, що багато було змінено, довгий шлях пройдено і велику роботу зроблено.

Дратує

Чомусь мене сьогодні неймовірно дратують закохані і хочеться знищити всі книжки про кохання. Оті солоденькі історії зі щасливими кінцями, де він і вона аж до смерті не можуть один на одного надивитися та врешті помирають в один день.