Ти вдома тоді, коли незалежно від того, що коїться навколо, всередині тебе залишається щось стійке до середовища, до змін, до емоцій, які вирують.
Ти вдома, коли можеш розуміти, що все минає і насправді ніщо не є важливим, крім самого відчуття, що ти вдома. Тоді ти почуваєся як удома будь-де, незалежно від того, де знаходиться твій дім, у якому ти проживаєш своє земне життя, незалежно від того чи є він у тебе взагалі і чи в ньому ти зараз знаходишся. Ти все одно вдома.
Ти з власного центру можеш спостерігати як розгортається полотно життя перед тобою. Як з'являються і зникають поруч люди, як змінюються твої почуття та переживання, як ти ростеш та розвиваєшся, як тебе огортає безмежна безумовна любов до всього, що трапляється і до всіх, хто трапляється. І тебе переповнює вдячність. І з тобою радість. І ти вмієш посміхатися не тільки зовні. Лише тоді ти по-справжньому вдома.
Ти вдома, коли можеш розуміти, що все минає і насправді ніщо не є важливим, крім самого відчуття, що ти вдома. Тоді ти почуваєся як удома будь-де, незалежно від того, де знаходиться твій дім, у якому ти проживаєш своє земне життя, незалежно від того чи є він у тебе взагалі і чи в ньому ти зараз знаходишся. Ти все одно вдома.
Ти з власного центру можеш спостерігати як розгортається полотно життя перед тобою. Як з'являються і зникають поруч люди, як змінюються твої почуття та переживання, як ти ростеш та розвиваєшся, як тебе огортає безмежна безумовна любов до всього, що трапляється і до всіх, хто трапляється. І тебе переповнює вдячність. І з тобою радість. І ти вмієш посміхатися не тільки зовні. Лише тоді ти по-справжньому вдома.
Немає коментарів:
Дописати коментар