Коли навколо паніка - я теж починаю панікувати. Хоч тепер це і відбувається з затримкою, але все ще відбувається.
Колись це було постійним станом існування. Колись я сама з будь-чого могла роздути трагедію, зчинити бучу, зробити із себе жертву. Страшно згадувати, страшно впізнавати у людях себе. І радісно, обертаючись у ті часи, розуміти, що багато було змінено, довгий шлях пройдено і велику роботу зроблено.