Неформат

Відчуття, що я не відповідаю якимось вимогам. Не така, якою мені треба було б бути, щось роблю не так, не тому радію, не тим насолоджуюсь.
Але ж хтось казав: "у кожного свій шлях". Відповідно: у кожного своє бачення того, як і куди ним іти, від чого почуватися щасливим, завмирати, тамувати подих, захоплюватися. У кожного своє оточення, в якому, знову ж таки, свої індивідуальні подразники(причини для радості, смутку, тиші чи обговорення). У кожного свої чудеса. Як я можу бачити твої, не будучи поруч з тобою? Можеш не сумніватися - побачила б, але у мене тепер інші. Вони не кращі і не гірші, між іншим, за те, що є там у тебе. Вони просто обумовлені моїм місцем перебування.
Мені не бракує ні тиші всередині, ні уважності до того, що навколо.
І той рівень заглиблення у себе, який я маю наразі, обраний мною. Він зручний мені саме таким.
Не варто намагатися розбудити мене, бо, може, тобі лише здається, що я сплю. Просто будь. І просто дозволь мені бути такою, як я сама обираю для себе.
Людині треба давати те, чого вона дійсно потребує, а не те, що нам хочеться дати їй. Часто ці дві речі геть не співпадають.