Він тебе приваблює, він живе у твоїх думках, бажаннях, снах. Але якось по-іншому. Ти усвідомлюєш, що це лише гра. Ти дозволяєш йому бути просто заради втіхи. Насолоджуєшся його дотиками, словами, поглядами. Крадькома спостерігаєш і усміхаєшся, дивуючись власним бажанням, але кожної миті усвідомлюючи, що це лише швидкоплинне захоплення. Що воно зовсім не схоже на те інше, що ти відчуваєш до того, іншого. Те, що ти не вибирала сама для себе. Те, що тобі просто дали не спитавши, те, чим ти просякнута наскрізь. Те, що часом викликає відчуття приреченості, але так часто надає тобі крил, сил, натхнення, бажання посміхатися і рухатися у просторі пританцьовуючи, ледь торкаючись землі.
Думаю, цілком можливо сплутати одне з іншим, якщо... якщо не слухати отой маячок всередині, який здатен скерувати у вірному напрямку.
Думаю, цілком можливо сплутати одне з іншим, якщо... якщо не слухати отой маячок всередині, який здатен скерувати у вірному напрямку.
Немає коментарів:
Дописати коментар