Спільник

Мені потрібен спільник. Не співрозмовник, не слухач, не оповідач не коханець, а саме спільник. Людина, з якою ми могли б разом, чи кожен окремо - це не суттєво - досліджувати світ і кожен себе, а потім ділитися своїми спостереженнями, досягненнями. Інший пробував би те, що один вже спробував, ми могли б влаштовувати якісь спільні експерименти, шукати способи здійснення того, що не вдалося з першої(чи й з n-ної спроби) і радіти досягненням. Але головне: кожному було б цікаво слухати про здобуті навики та відкриття іншого. І хай ми не мали б потрібного досвіду щоб допомогти один одному в чомусь, що не вдається здійснити на шляху пізнання, але кожен з нас знав би, що є людина, якій можна просто розказати і їй не буде байдуже те, що ти говориш. У неї всередині щось відгукнеться на твої слова, бо вона така ж сама, як і ти. От цього мені справді бракує: когось, з ким можна поділитися, хто розумітиме мої пошуки, радітиме досягненням(можливо навіть з невеличкими нотками світлих заздощів) та підбадьорюватиме у разі невдач. І я так само раділа б за нього(чи за неї)  і так само у чомусь трохи заздрила б(бо, як не крути, не існує двох однакових людей, кожен має пройти свій персональний неповторний шлях і те, що корисне одному, іншому може бути шкідливим і тому Кимось завбачливо забороненим).