вівторок, 11 лютого 2014 р.

Поміж

Незрозуміле відчуття, коли ти вже не там і ще не десь. Коли лиш вдорозі. Поміж. Періодично зупиняючись, озираючись з думкою: все, нарешті прибув. А потім розгублено усвідомлюючи, що ні, шлях розгортається далі. І ти на ньому ... сам. Завжди сам. І лиш ілюзія твої однодумці, твої попутники чи провідники. Мабуть, це сумно? Мені зараз сумно від того, що весь час треба йти. А я не розумію навіщо? Яка мета? Куди?
Інколи мені ясно, що значення має лише процес, сам шлях і те, що ми переживаємо на ньому. Але не тепер. Я ще не десь і вже не там.

Немає коментарів:

Дописати коментар