четвер, 16 січня 2014 р.

Моя катастрофа

Моя катастрофа живе в мені. Вона прекрасна і безмежна.
Вона - найпрекрасніше з того, що може оселитися в людині.
Але коли вона не може знайти вираження - то робить мене сумною або занадто невгамовною і некерованою. Сьогодні вона спалила блок живлення, а потім попросила цигарку, чомусь їй хотілося диму... диму навколо і диму всередині. Хотіла сховатися, мабуть, а туману, як на зло нема вже тиждень. То ж схоже ми робили штучний туман... А в понеділок вона написала вірш...
Вона щодня може бути такою різною і непередбачуваною, що я не одразу її впізнаю, часом приймаючи за щось інше.
Але переважно лише вона відповідальна за мій настрій, самопочуття, світосприйняття і купу інших штучок, яким нудно давати назви.
Все решта - прикриття.
Чим більше я прагну вдавати, що її неіснує - тим більше вона прагне якось нестандартно проявитися.
Вибач, моя люба, прекрасна катастрофо. Будь.
Я навчуся з тобою дружити.

Немає коментарів:

Дописати коментар