Підказка

Не пам'ятаю дати, коли зроблено цей запис, але добре пам'ятаю події того дня.
Ніколи раніше не записувала своїх снів, та  оце повідомлення тоді здалося важливим, бо було дуже дивно отримати його.  Ніколи раніше мені не робили подібних підказок(хоча, можливо, я просто залишалася до них глухою і сліпою).
Вона кілька разів зупиняла мене за крок від того, щоб образити, обірвати зв'язки, змушувала бути уважнішою до своїх дій і слів на протязі досить тривалого проміжку часу.
Тепер все трохи по-іншому.  Інколи виникала думка викинути її вже за непотрібістю, але щось зупиняло. Тож і досі вона є.
Весь час свого існування вона була захована між сторінками книги, яку я відкриваю майже щодня. І що символічно: вилітала з-поміж них і потрапляла мені на очі саме тоді, коли мене огортали сумніви, бажання здатися, відмовитися, припинити все. І тоді я розуміла що ще не час. Що відповідальності з мене ніхто ще не знімав(чи такий варіант і не передбачався взагалі від самого початку?). Посміхаюсь, заспокоююсь, ідемо далі.

Зміни

В якусь мить зрозуміла, що не приймаю змін.
Те, що відбувається не є поганим. Воно, можливо, не дуже приємне, але далеко не страшне. Просто інше. Просто не так, як я звикла.
Якщо зміни відбуваються саме в такому напрямку і таким чином - значить є якась причина на те. Тож треба прийняти, спробувати підлаштуватися і не робити з цього трагедії.
Все міняється.

Спокусливість

Спокусливість в мені - то від диявола.
Вона спонукає звертати на мене увагу тих, кому я насправді не потрібна, кому насправді потрібна не я, хто взагалі не намагається зрозуміти яка я всередині. Тому мало навколо мене справжніх і справжнього. Хоча... зрештою, хорошого ж багато й не буває. 

Рівнозначні протилежності

Як легко в стані радісної ейфорії завдати болю своїм необережним словом тим, хто не є учасниками твого свята. Так само легко, як і у протилежному, негативному стані.
Висновок все той же: будь посередині, спостерігай. Без крайнощів. Не вчиняй так, як поступають з тобою. 

Про Людей і Щурів

Така незначна, і така суперважлива, вагома відмінність: Воля.
Не та, що свобода  від, а та, що намір, відповідальність за.
Ми дійсно нічим не відрізняємось від тварин, коли не здатні приймати вольових рішень: поступитися, обмежити себе, стримати бажання, а часом і прийняти все, як воно є.

P. S. Дякую Ошо, і дякую Віталію, який нагадав мені про нього.

Тільки те, чого хочеш сама

Тільки те, чого хочеш сама. Тепер так легко,  природно і не зрозуміло відколи.
Дозріла, нарешті, не робити що модно, що круто(на чиюсь думку), що дивно, що престижно, що від тебе очікують і т. д. 
Важливі лише бажання і необхідність(залишається все-таки те, що робити ТРЕБА, навіть якщо не дуже хочеться). 

Вже геть не сумна констатація

Практика показує, що жодного разу ще моє першочергове бажання захистити особистий простір не було безпідставним. Відкрилась, розслабилась, довірилась, розчарувалась, зневірилась.
Хоча бувало й по-іншому, коли одразу все якось легко, щиро і з радістю. Та фінал мало чим відрізнявся від решти історій. 
Виходить в решті-решт люди стомлюються один від одного, стають "незручними", нецікавими, чи ти просто тобі важко і далі прикидатися таким, яким показав себе одразу, а справжнього являти світу не хочеться.
Ховай свої рани, продовжуй гноїти старі скелети у своїй шафі і радіти новим людям, які так само стануть колись "незручними", нецікавими, чи ще якимись, і можна буде, як завжди просто виправдати себе словом "не моє".
 Уроки  ми один для одного. Чи може бути щось більше? Чи може бути щось просто інше?