Красива старість

Лише мої роздуми, жодних посилань на медичні дослідження чи будь-яку іншу доказову базу.   
Ми носимо на своєму обличчі відображення нашого внутрішнього світу. Кожна наша емоція закарбовується на обличчі, залягає відповідними зморщечками в куточках рота, навколо очей, між брів...
Наші гримаси творять наші обличчя, затягуючи м'язи до такого стану, що певний вираз починає здаватися звичним, ми втрачаємо відчуття напруженості і ненормальності у стані м'язів. Так ми поступово стаємо несиметричні. І в якийсь момент вловлюємо неприродну потворність власних рис у дзеркальному відображенні.
Те ж саме відбувається з усим нашим тілом: ми затягуємо одні м'язи і дозволяємо атрофуватися іншим, втрачаючи гнучкість та симетрію.
Фізична легкість, певно, має починатися з легкості внутрішньої: у думках, відчуттях, емоціях. Ми самі вибираємо як реагувати на будь-яку з подій, що з нами відбувається. Тож і нарікати немає на кого: ні на екологію, ні на генетику, ні на "життя".
Наш рівень прийняття об'єктивної реальності, згоди з нею, та рух у злагоді з плином подій є визначальними факторами, що забезпечують утримання внутрішнього світу в рівновазі. Опір, незгода, роздратування роблять нас потворними зовні спочатку лише на мить своєї появи, але чим частіше вони проявляються - тим звичніші стають для нашого тіла, тим легше воно їх відображає.
Внутрішній спокій видно в кожному русі і в кожній рисі. Часом, спостерігаючи випадкових  незнайомців, не треба навіть розмовляти з людиною, щоб зрозуміти, що ховається всередині. Все закарбовано на обличчі.
І ніякі креми, уколи краси і масажі не допомжуть виглядати привабливо, якщо всередині повно деструктивного сміття.
Бо приваблює легкість, приваблює щирість і доброта, що буквально просвічуються крізь шкіру, проявляючи наш внутрішній світ назовні.
Що накопичуємо - тим і світимось.