Без жалості

Я не можу змусити себе проявити жалість. В мені її немає зараз. Є лише відчуття дискомфорту від того, що не даю людям те, чого вони очікують.
Це не байдужість і не жорсткість. Лише небажання заохочувати в оточуючих прагнення бути пожалітим, бідненьким, нещасним, спротив їхньому бажанню бачити себе слабкими, не здатними щось міняти.
Я не хочу ще коли-небудь в житті перебувати у ролі жертви. І так само я не хочу спонукати інших плекати себе у цій ролі. Ігнор ниття. Лише раціональні пропозиції відповідно до ситуації. Лише реальні рекомендації: що можна зробити в даному випадку, аби вирішити те, що тебе гнітить, гальмує, виводить з рівноваги, просто незадовольняє? Все. Ніяких соплів.