Скелет

Пробач, що я виросла не в ідеальних умовах. І що є в мені певні страхи, які випливають з мого дитинства, на поверхню за певних обставин.
Прибач і за те, що я, наївно вірячи, поділилася з тобою ними, сподіваючись на розуміння та підтримку.
Ти просто не уявляєш як я хотіла бути втішеною і заспокоєною тобою. Захищеною тобою від тих думок.
Натомість маленька дівчинка знову почувається самотньою і надто сильною, щоб показувати свій сум.
Але це добре.
Дякую тобі, що допоміг витягнути ще одного скелета з моєї шафи.
Господи, скільки ж їх там ще?