Там, де їх могло й не бути, вони, нездоланні, нами ж і створені.
Так тонко і майстерно, що самі дивуємось: коли, як, хіба ж це я власноруч?..
І стоїмо навпроти, мить тому ще з милими посмішками, та вже у стані війни. Чи один з одним, чи кожен сам з собою.
Скільки їх ми вибудовуємо у найрізноманітніших напрямках навкруг себе, аби лиш не відкрити своєї вразливості. Та навіть показавши її на мить, віддаляємось за тим ще більше. Навіщо? Ступивши крок вперед, відступаємо тричі назад.
Не всім цікаво встромляти ножі в наші рани, та, спробувавши одного разу, очікуватимеш таки цього й там, де його не може бути в принципі. Можеш навіть нескінченно звинувачувати себе у тому, що людям так хочеться, бо ти чимось саме на це заслуговуєш, але ж, уроки у вас спільні. Все пов'язане з усім у світі. Не всі однаково використовують надані можливості. Але для того, щоб переконатися у цім, неминуче потрібно таки нищити деякі дистанції.
Так тонко і майстерно, що самі дивуємось: коли, як, хіба ж це я власноруч?..
І стоїмо навпроти, мить тому ще з милими посмішками, та вже у стані війни. Чи один з одним, чи кожен сам з собою.
Скільки їх ми вибудовуємо у найрізноманітніших напрямках навкруг себе, аби лиш не відкрити своєї вразливості. Та навіть показавши її на мить, віддаляємось за тим ще більше. Навіщо? Ступивши крок вперед, відступаємо тричі назад.
Не всім цікаво встромляти ножі в наші рани, та, спробувавши одного разу, очікуватимеш таки цього й там, де його не може бути в принципі. Можеш навіть нескінченно звинувачувати себе у тому, що людям так хочеться, бо ти чимось саме на це заслуговуєш, але ж, уроки у вас спільні. Все пов'язане з усім у світі. Не всі однаково використовують надані можливості. Але для того, щоб переконатися у цім, неминуче потрібно таки нищити деякі дистанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар