Люди навколо такі, як завжди, говорять таку ж маячню, як завжди, але я по-іншому на неї реагую. Насправді гарний у мене настрій. І я з радістю посміхалася б, але тоді маячні слухати доведеться ще більше. Тому що моя посмішка або добре слово чомусь служать каталізатором, сигналом до дії. От і сиджу я надута як сич, і кидаюсь колючими фразами, показую найгидкіше, що у мені є, аби лиш менше привертати до себе увагу, аби не стимулювати у них бажання ділитися зі мною своїм внутрішнім хламом.
Немає коментарів:
Дописати коментар