Те, що зветься словом "життя"

Є тільки шоу, яке ти можеш обіграти на власний розсуд, або взагалі відмовитися від нього. І просто бути у тиші і спокої наодинці з собою, аж поки хтось не втрутиться. Тоді муситимеш таки якось щось зіграти.
Якщо ти вже тут і якщо не хочеш вигадувати неіснуючого сенсу йому, то просто грай. Практикуй у свій власний спосіб контрольовану дурість, про яку так гарно писав Кастанеда. Давай те, що принесе іншим радість, або те, чого від тебе очікують - тобі то байдуже, тож яка різниця що робити, принаймні потішиш тих, хто таки вигадав для себе якийсь сенс...
Тебе весь час намагатимуться втягнути з головою у той хаос, що зветься життям. З якимись умовними цінностями, з якимись пріоритетними важливостями, і цілком ймовірно ти таки в якийсь момент забудеш, що ніщо у світі не є важливішим за все інше. А поки грай. Насолоджуйся грою. Насолоджуйся там, де інші навіть не підозрюють, що вони лише маріонетки власного розуму.

Маска

Люди навколо такі, як завжди, говорять таку ж маячню, як завжди, але я по-іншому на неї реагую. Насправді гарний у мене настрій. І я з радістю посміхалася б, але тоді маячні слухати доведеться  ще більше. Тому що моя посмішка або добре слово чомусь служать каталізатором, сигналом до дії. От і сиджу я надута як сич, і кидаюсь колючими фразами, показую найгидкіше, що у мені є, аби лиш менше привертати до себе увагу, аби не стимулювати у них бажання ділитися зі мною своїм внутрішнім хламом. 

Самотність

І все ж: у самотності є своя краса.
Сьогодні на мить побачила себе старою бабцею у невеличкій хатині, біля ніг лащився вгодований полосатий кіт і він був моїм єдиним компаньйоном. І я почувалася вдоволеною, розслабленою, в повній гармонії зі світом. Ця картина була мені приємна.
Можливо, я вже зараз хотіла б, щоб було так. А, можливо, мені бракує когось, хто б переконав мене, що може бути й по-іншому просто добре.