Смердюче мертве місто з сірими будинками і голими деревами посеред весни.
Через кожні кілька кроків затримуєш дихання, щоб не впасти від смороду вихлопних газів, який скрізь.
Під ногами гори сміття, обгорток з цукерок, пакунків від цигарок та недопалків.
Навколо снують бездушні оболонки людських створінь, і майже в кожного з рота йде смердючий дим, від якого хочеться провалитися крізь землю, або випаруватися. Вони заливають в себе дешеву каву з автоматів, брудно лаються, розповідаючи про принади власного життя, і труять своїм димом тих, хто ще має сили утримуватися від цих чудодійних антидепресантів, але не має де сховатися. Бо сховатися вже ніде.
Крижаний вітер здіймає вгору пил, яким густо вкриті дороги, безбарвне небо, затягнуте одноманітними холодними хмарами, і навіть сонце не наважується завітати сюди.
Ласкаво просимо до Білої Церкви!
Через кожні кілька кроків затримуєш дихання, щоб не впасти від смороду вихлопних газів, який скрізь.
Під ногами гори сміття, обгорток з цукерок, пакунків від цигарок та недопалків.
Навколо снують бездушні оболонки людських створінь, і майже в кожного з рота йде смердючий дим, від якого хочеться провалитися крізь землю, або випаруватися. Вони заливають в себе дешеву каву з автоматів, брудно лаються, розповідаючи про принади власного життя, і труять своїм димом тих, хто ще має сили утримуватися від цих чудодійних антидепресантів, але не має де сховатися. Бо сховатися вже ніде.
Крижаний вітер здіймає вгору пил, яким густо вкриті дороги, безбарвне небо, затягнуте одноманітними холодними хмарами, і навіть сонце не наважується завітати сюди.
Ласкаво просимо до Білої Церкви!
Немає коментарів:
Дописати коментар