Так було, є, і буде

"Нічого не змінюється" - це відчуття виникає в моїй свідомості все частіше, і незмінно супроводжується легкою посмішкою, і якимось майже невловимим усвідомленням причасності до чогось грандіозного і при цьому прихованого і таємного, до самої суті життя.
Нічого не змінюється крім нашого ставлення до того, що ніби-то змінилося, але ж, на щастя, ми - це не лише наші думки та емоції.
Час відкриває нам доступ до нових вражень і переживань, але те, що відбувається прямо зараз, іноді викликає відчуття ніби так було завжди. І те, що вже колись мало місце бути, також продовжує існувати у своєму первозданному стані назавжди.
Чим більше слухаєш свою душу - тим ясніше бачиш, що вона не має меж і обмежень, ні часових, ні просторових, ніяких. Вона - частинка Всесвіту, і водночас містить весь Всесвіт в собі.

Ласкаво просимо до Білої Церкви!

Смердюче мертве місто з сірими будинками і голими деревами посеред весни.
Через кожні кілька кроків затримуєш дихання, щоб не впасти від смороду вихлопних газів, який скрізь.
Під ногами гори сміття, обгорток з цукерок, пакунків від цигарок та недопалків.
Навколо снують бездушні оболонки людських створінь, і майже в кожного з рота йде смердючий дим, від якого хочеться провалитися крізь землю, або випаруватися. Вони заливають в себе дешеву каву з автоматів, брудно лаються, розповідаючи про принади власного життя, і труять своїм димом тих, хто ще має сили утримуватися від цих чудодійних антидепресантів, але не має де сховатися. Бо сховатися вже ніде.
Крижаний вітер здіймає вгору пил, яким густо вкриті дороги, безбарвне небо, затягнуте одноманітними холодними хмарами, і навіть сонце не наважується завітати сюди.
Ласкаво просимо до Білої Церкви!

Переплетення сюжетів

З якого неймовірного переплетення різноманітних сюжетів зіткане наше життя.
Дивовижним чином наші долі пересікаються з долями інших людей, які мають дати нам певний урок, приносять з собою певні зміни чи допомогають по-новому поглянути на звичні речі. І так само ми в їхніх життях також щось змінюємо, та й розходимось собі далі у різних напрямках. Щоб, можливо, ніколи більше не зустрітися.
Не буває випадкових людей чи випадкових подій.
Все розвивається за певним сценарієм, але ми маємо можливість своїми вчинками скорегувати перебіг історії, можемо засвоїти урок з першої спроби - і піти далі, а можемо переживати однакові ситуації стільки разів, скільки знадобиться для того, щоб нарешті зрозуміти навіщо вони нам послані.
Ніколи не знаєш кого зустрінеш і кого втратиш наступної миті.
Цінуйте один одного.
Насолоджуйтесь присутністю тих, хто поруч з вами.
Будьте вдячними за все, чому вони можуть вас навчити.