Відчайдушно

Те, що ще рік тому, здавалося вічним, припинило своє існування. Якщо минає і таке, то цей Світ не може дати нам ніяких гарантій, ніякої стабільності, жодного натяку на спокій. Якщо і такі втрати з часом перестають викликати болісний тиск у грудях, то вже немає сенсу боятися втрат. Немає сенсу боятися й будь-чого іншого. Відтак ми можемо стати відчайдушними та щасливими просто зараз.

Єдина умова

Ти маєш доповнювати і наповнювати, а не знищувати і перекроювати на свій лад.

Причина

Я сама причина всього, що зі мною відбувається.

Маленькі приємності

Визнаю: приємно, коли є хтось, хто просто бажає тобі солодких снів, і, ледь тільки прокинувшись, бажає доброго ранку. Приємно знати, що комусь цікаво як минає твій день і для когось важливий твій спокій. Особливо приємно і затишно від цього чомусь саме на порозі осені, напередодні періоду затяжних дощів, довгих вечорів і пізніх світанків...
Можливо, колись я скажу йому за це "Дякую, що ти є", а поки що дякую мовчки.
Дякую, Всесвіте, за те, як все є.  

Небайдужість

Дивно й незвично усвідомлювати цю небайдужість. Стороння людина. Я вперше чую його голос і більше ніж упевнена, що йому потрібна допомога. Що не все гаразд, щось непокоїть, засмучує, щось однозначно не так.  І вже не вперше. Як це виходить? Я ледве стримую себе, аби не спитати "у Вас все гаразд?" І вже майже не непокоїть те, якою може бути реакція на таке моє втручання. Здивованою. Не менше здивованою ніж моя власна . Вдруге за два дні. Чому це зі мною відбувається?  Мені нестримно хочеться хоч якось зарадити. Хоч словом обігріти, бо більше ні на що я не здатна у даному випадку.

Сни

Бентежно натрапити в дійсності на підтвердження того, що бачиш у своїх снах.
Чи то моя Душа дає підказки таким неймовірним чином підштовхуючи до дій, про необхідність здійснення яких я навіть не думала. Чи й насправді ми живемо не лише в цій одній реальності, яку сприймаємо будучи при свідомості. І є ще й інша, в якій ми проживаємо ще одне життя, поки наше тіло відпочиває, під час сну - від цього стає трохи моторошно. Бо та інша реальність часом страшна настільки ж, як і прекрасна у деяких випадках.
Не знаю яке з моїх припущень вірне, але, в будь-якому разі, я тепер не зможу ставитися до своїх снів так, як раніше. Відтепер вони також частина моєї дійсності.

Дрібні неприємності

Я все більше вірю у невипадковість всього, що з нами відбувається.
Вчора кілька дрібних неприємностей допомогли мені уникнути неприємностей більш серйозних.  Я з посмішкою відмітила цей факт, подумки промовивши: "Дякую, Всесвіте".
Сьогодні ж завдяки  кільком неприємним моментам я отримала  нагоду пережити безцінно прекрасні миті.  І тоді я подумала: не такими вже й неприємними були ті ситуації, на які я спочатку нарікала. Вони просто не вписувалися в моє бачення розвитку подій. Вони просто були іншими...
Іноді на шляху до втілення наших мрій щось трапляється не так, як ми задумали, але це не є поганим. Просто Всесвіт обрав інший шлях, щоб провести нас туди, куди ми хочемо. Не варто  заважати йому в цьому. Він знає краще.