Дивно й незвично усвідомлювати цю небайдужість. Стороння людина. Я вперше чую його голос і більше ніж упевнена, що йому потрібна допомога. Що не все гаразд, щось непокоїть, засмучує, щось однозначно не так. І вже не вперше. Як це виходить? Я ледве стримую себе, аби не спитати "у Вас все гаразд?" І вже майже не непокоїть те, якою може бути реакція на таке моє втручання. Здивованою. Не менше здивованою ніж моя власна . Вдруге за два дні. Чому це зі мною відбувається? Мені нестримно хочеться хоч якось зарадити. Хоч словом обігріти, бо більше ні на що я не здатна у даному випадку.
Немає коментарів:
Дописати коментар