Небайдужість

Дивно й незвично усвідомлювати цю небайдужість. Стороння людина. Я вперше чую його голос і більше ніж упевнена, що йому потрібна допомога. Що не все гаразд, щось непокоїть, засмучує, щось однозначно не так.  І вже не вперше. Як це виходить? Я ледве стримую себе, аби не спитати "у Вас все гаразд?" І вже майже не непокоїть те, якою може бути реакція на таке моє втручання. Здивованою. Не менше здивованою ніж моя власна . Вдруге за два дні. Чому це зі мною відбувається?  Мені нестримно хочеться хоч якось зарадити. Хоч словом обігріти, бо більше ні на що я не здатна у даному випадку.

Сни

Бентежно натрапити в дійсності на підтвердження того, що бачиш у своїх снах.
Чи то моя Душа дає підказки таким неймовірним чином підштовхуючи до дій, про необхідність здійснення яких я навіть не думала. Чи й насправді ми живемо не лише в цій одній реальності, яку сприймаємо будучи при свідомості. І є ще й інша, в якій ми проживаємо ще одне життя, поки наше тіло відпочиває, під час сну - від цього стає трохи моторошно. Бо та інша реальність часом страшна настільки ж, як і прекрасна у деяких випадках.
Не знаю яке з моїх припущень вірне, але, в будь-якому разі, я тепер не зможу ставитися до своїх снів так, як раніше. Відтепер вони також частина моєї дійсності.

Дрібні неприємності

Я все більше вірю у невипадковість всього, що з нами відбувається.
Вчора кілька дрібних неприємностей допомогли мені уникнути неприємностей більш серйозних.  Я з посмішкою відмітила цей факт, подумки промовивши: "Дякую, Всесвіте".
Сьогодні ж завдяки  кільком неприємним моментам я отримала  нагоду пережити безцінно прекрасні миті.  І тоді я подумала: не такими вже й неприємними були ті ситуації, на які я спочатку нарікала. Вони просто не вписувалися в моє бачення розвитку подій. Вони просто були іншими...
Іноді на шляху до втілення наших мрій щось трапляється не так, як ми задумали, але це не є поганим. Просто Всесвіт обрав інший шлях, щоб провести нас туди, куди ми хочемо. Не варто  заважати йому в цьому. Він знає краще. 

Мішка Барні

Мішка Барні робить чудову справу: він вчить Аню бути відповідальною, люблячою, турботливою, уважною і чуйною. Нам однозначно не варто насміхатися, коли вона збирається випрати його жилетку, чи просить зашити його футболку. Не варто дорікати їй тим, що вона скрізь носить його за собою, адже вона відповідає за нього, вона поводиться з ним так, як хоче, аби дорослі поводились з нею: уважно, обережно і з любов'ю. І навіть прохання купити для нього синю зубну щітку - це нормально. І неодмінно синю: "він же хлопчик"... Тому мішка Барні має бути справжнім для нас усіх. І все, що його стосується - серйозно.

Мішка Барні

Дістало

Я стомилася бути терплячою, ввічливою і делікатною.
Може, я просто заздрю тим, хто може собі дозволити тупити і не перейматися цим, хто перекладає відповідальність на таких терплячих і делікатних дурнів, як я, хто чекає, що йому принесуть готове рішення на блюдці, а сам і пальцем не поворухне, аби проаналізувати як до того рішення можна було б прийти.
Чим я притягую таких людей до себе?
Чому їх так багато останнім часом навколо мене?
Зі мною, певно, щось не так?
 

Бережи себе

Будь ласка, не з'їдай себе зсередини докорами, відчуттям провини, жалем про здійснені або нездійснені вчинки. Пробач себе і пробач усіх, кого тримаєш у своїх думках з яких би то не було причин.
Не вбивай себе, не виснажуй роздумами. Говори. Знаходь слова, чи інші способи висловити те,  про що зараз мовчиш, про що давно мовчиш, про що мовчати важко. Воно нікуди не подінеться. Воно висітиме тягарем на серці, аж поки не знайде виходу для себе. Я не хочу, щоб цим виходом стала хвороба. Виражайся. Проявляй себе у Світ, прошу. Ділися.  Проживай і відпускай. Власне, тільки дозволивши собі сповна прожити, можна відпустити...
Розчинись на мить у всьому, що є і відчуй себе невід'ємною частиною Всесвіту, частинкою, яка є саме такою, якою її було задумано і знаходиться саме там, де вона повинна бути. Знаходь прекрасне  у дрібницях - так можна доторкнутися до Вічності.
І найголовніше: слухай себе і ходи туди, куди кличе серце. Довіряй.
Бережи себе.

Смиренність

Сьогодні я з відкритим серцем приймаю усе, що приходить до мене і з вдячністю відпускаю все, що має піти. Бо не буває нічого випадкового. Бо я довіряю Всесвіту і знаю, що Він мені посилає лише те, чого я потребую. Тому я всьому говорю "Так!"
Сьогодні я наповнена радістю з того, що можу ділитися, віддавати і отримувати, що можу бодай щось у цім світі змінити на краще, що можу оживити в чиємусь серці віру в чудо, що здатна викликати посмішки і посміхатися, що небо таке неймовірно барвисте і літо таке злегка прохолодне..., що мене не полишає відчуття: все на своїх місцях.