Кроки

Будь-який крок стає правильним в наступну мить після його здійснення.
Відтоді він набуває статусу відправної точки для прокладання нового шляху.

Про любов

     Одного разу безстрашно відкривши своє серце для однієї людини, вже не можна лишити його закритим для решти світу.
     Я люблю світ, в якому є ти. З його недосконалістю, яка незрозумілим чином здатна перетворюватись на свою величну протилежність; з його незбагненністю і часом майже невловимою логікою; з його невблаганним порядком, який іноді здаєтья суцільним хаосом.
    Я люблю світ, який є в тобі, бо він такий самий: величний і досконалий, щомиті новий, заворожуючий незбагненністю, спиняючий несподіваністю подій, слів, вчинків... Словом: живий, динамічний, пульсуючий.
    У кожній миті, в кожнім кроці, в кожному ударі мого серця, і в подиху кожному, і в погляді - люблю, бо і я також є частинкою цього неймовірного світу...

-1

Ось і все.
Ми дісталися до точки неповернення. До точки, в якій остаточно вже зрозуміло, що ми чужі люди. Кудись поділося все спільне.
Чи жаль? Не знаю. Напевне, не має бути жаль, тривалий час я, здається, просто намагалась "тягнути за собою трупи минулого" - як сказав би Ошо.
Сумно спостерігати, як хтось і далі продовжує їх нагромаджувати собі на плечі... Душа сумує.

Візит ніжності

Безпричинно багато ніжності. Такої теплої, щирої, легкої та зворушливої, що сльозяться усміхнені очі.
Вона ллється через вінця переповненого серця.
Вона не поміщається у вірші.
Вона несказанна у жодних словах.
Вона радісно світиться в очах, заполонивши собою кожен куточок моєї душі.
Звідки прийшла?
Що збудило тебе?
Чи надовго?
Як тобою поділитися?
Ти прекрасна.

Дотик

Дотик кінчиків пальців до теплої шкіри, дотик кінчиків пальців до кінчиків пальців, дотик босих ніг до прохолодної трави, дотик босих ніг до теплого піску. Дотик ласкавого вітру до шкіри, дотик подиху до шкіри, дотик губ і дотик губами. Дослідження на дотик з заплющеними очима. Вловити вібрацію матерії під твоєю долонею. Зрозуміти, що вона - ув'язнена енергія. Так само як і твоя долоня. Дотик - спілкування двох енергій. Зримо невидиме, тонко -  взаємнопроникаюче. Часом фізично відчутне, струмоподібне, дивуюче, бентежне.
Дотик - то радість, доступна лише в нашому світі.

По колу чи по спіралі....

Кудись поділась наша схожість.
Кудись поділось захоплення тим, який ти є.
Напевне хтось змінився. І, скоріше за все, це я.
Бо саме я не хочу ні складати ні справляти про себе жодних вражень.
Колись ми гралися у щирість, але зараз вона видається такою штучною і смішною, такою, якою вона й була насправді, такою, що не суперечила обраним нами ролям.
Ти і досі в неї граєшся. А я не знаю як пояснити, що мені це більше не цікаво.
Намагаюся збагнути чому ти мене навчив, навіщо ти з'явився. І не можу нічого придумати.
Може для того, аби я зрозуміла, що можу бути підлою, що можу бажати комусь зла...
І найбільша загадка те, чому ти повернувся знову. Невже я щось не засвоїла?

Вільна

Тепер я вільна.
Вперше за останні 13 років по-справжньому, безумовно і безсумнівно вільна.
Тепер я знаю: багато речей насправді не такі, якими здаються. І є дещо, що можна побачити лиш позбавившись від страху, а він іноді ховається там, де ми й не здогадалися б його шукати.
Тепер я позбавилась ще однієї ілюзії, яка генерувала страх.
Важко відпускати лиш тих людей, які підживлюють в наших серцях страх, людей, з якими у нас лишились нез'ясовані моменти, невисловлені претензії, заховані(часом і від себе самих) образи.
Все склалося в логічний ланцюжок.
Тепер моєму серцю легко.