Отримати нічого

Коли ти слабка - ти нікому не потрібна. Тебе в кращому випадку просто не помічають. Ігнорують. Відмахуються від твоїх слів, коли ти потребуєш підтримки. Ну або ж і нагримають так, що крізь землю провалитися захочеться. Аби лиш відчепилася, чи, може з власної слабкості, від небажання/незнання як можна по-іншому вчинити. Можливо якби закричати про те, що ти її потребуєш(допомоги), щось змінилося б, але ж ти цього не зробиш. Бо тебе вчили бути тихою і зручною, інакше не любитимуть. І ця тиша, цей навмисний ігнор доводять тебе до розпачу. Ніби щоб ти "подумала над своєю поведінкою", щоб зрозуміла, що твої почуття, скарги, прохання недоречні(обтяжливі) і небажані. Коли ти така(проблемна, незручна), коли з тебе нема що взяти(ресурсу, енергії, посмішки, дії) то побудь сама, подумай, поварися в цьому і повертайся такою, як ми звикли тебе бачити. Не раніше. Я то подумаю. І над своєю і над поведінкою оточення. Я здатна збалансувати себе самостійно. Але який сенс мені докладати зусиль, щоб бути вам зручною? Щоб давати вам те, чого ви шкодуєте для мене? Щоб у хвилину, коли підтримка потрібна мені, отримати нічого?