Робота над собою

Майже десять років тому у цьому блозі було зроблено один з перших дописів, в якому тоді я висловила всі важливі на той час "хотілки". І як же дивно було кілька років потому констатувати той факт, що практично всі описані пункти стали моєю реальністю. Тож, певно, є сенс описувати свої прагнення, аби мати змогу згодом перечитати їх і переконатися у тому що це працює. І ще важливіше: заявляти таким чином Всесвіту про свої наміри. Тож я планую продовжити таку практику надалі і, зокрема, у цьому дописі.
     Сьогодні мій ранок почався з відчуття, що за вікном похмуро і сонця не буде видно. Саме з відчуття, бо жалюзі були ще опущені і щільно закриті. Не пригадаю, коли вперше виявила, що мій фізичний стан значною мірою залежить від наявності сонячних променів. Наступною думкою було: "Треба навчитися радіти будь-якому дню, незалежно від погодних умов". Звісно, що фізичне самопочуття  впливає і на емоційний стан, на думки, бажання. І я собі інколи просто відверто не подобаюся у таких станах, бо їх цілком можна назвати тим же словом, що і захмарене небо - похмурі.  Тож наразі у мене є нова задача для проведення роботи над собою: прийняти реакцію фізики, не випускаючи її далі: в емоції, думки, настрій.
Успіхів мені в цьому.

Люди без осуду

Без осуду - це принцип, що має бути інтергований в нас настільки глибоко, щоб стати щоденною звичкою, яка включає в себе, перш за все, прийняття. Прийняття того факту, що кожен з людей має повне право жити і чинити так, як він сам вважає за потрібне. У разі, коли ці дії зачіпають безпосередньо наше життя(загроза здоров'ю, благополуччю чи ін.) це максимум констатація ситуації і безпосередні дії по її виправленню. Немає жовчі, немає нападок і потоків негативу, які ллються на винуватця ситуації. Лише тверезе розуміння і конкретні дії.
Такій людині байдуже як хто себе поводить, що робить і чим живе, якщо це не стосується її безпосередньо. І така позиція має багато переваг, поміж інших одну дуже вагому: економія власного ресурсу. Ти не виснажуєшся на висловлення свого невдоволення, на його переварювання в собі, бо ж воно в тобі просто не виникає! Так просто - жити своїм власним, повним життям, даючи волю робити те ж саме і всім навколо.
І вони настільки інші ці люди, в яких немає осуду. Вони усміхнені і спокійні. Їм є про що поговорити без обговорення інших. Їх не обходить хто, що і як. Бо у них є вони - і цього достатньо. Людина, яка центрована в собі є прекрасною. Вона відкрита світу, щира, чиста і безпосередня. Вона дружньо налаштована до будь-кого, хто трапляється на її шляху. І, мені здається, тоді їй трапляються лише такі ж самі чисті та світлі люди.