Небайдужість

Дивно й незвично усвідомлювати цю небайдужість. Стороння людина. Я вперше чую його голос і більше ніж упевнена, що йому потрібна допомога. Що не все гаразд, щось непокоїть, засмучує, щось однозначно не так.  І вже не вперше. Як це виходить? Я ледве стримую себе, аби не спитати "у Вас все гаразд?" І вже майже не непокоїть те, якою може бути реакція на таке моє втручання. Здивованою. Не менше здивованою ніж моя власна . Вдруге за два дні. Чому це зі мною відбувається?  Мені нестримно хочеться хоч якось зарадити. Хоч словом обігріти, бо більше ні на що я не здатна у даному випадку.

Сни

Бентежно натрапити в дійсності на підтвердження того, що бачиш у своїх снах.
Чи то моя Душа дає підказки таким неймовірним чином підштовхуючи до дій, про необхідність здійснення яких я навіть не думала. Чи й насправді ми живемо не лише в цій одній реальності, яку сприймаємо будучи при свідомості. І є ще й інша, в якій ми проживаємо ще одне життя, поки наше тіло відпочиває, під час сну - від цього стає трохи моторошно. Бо та інша реальність часом страшна настільки ж, як і прекрасна у деяких випадках.
Не знаю яке з моїх припущень вірне, але, в будь-якому разі, я тепер не зможу ставитися до своїх снів так, як раніше. Відтепер вони також частина моєї дійсності.

Дрібні неприємності

Я все більше вірю у невипадковість всього, що з нами відбувається.
Вчора кілька дрібних неприємностей допомогли мені уникнути неприємностей більш серйозних.  Я з посмішкою відмітила цей факт, подумки промовивши: "Дякую, Всесвіте".
Сьогодні ж завдяки  кільком неприємним моментам я отримала  нагоду пережити безцінно прекрасні миті.  І тоді я подумала: не такими вже й неприємними були ті ситуації, на які я спочатку нарікала. Вони просто не вписувалися в моє бачення розвитку подій. Вони просто були іншими...
Іноді на шляху до втілення наших мрій щось трапляється не так, як ми задумали, але це не є поганим. Просто Всесвіт обрав інший шлях, щоб провести нас туди, куди ми хочемо. Не варто  заважати йому в цьому. Він знає краще. 

Мішка Барні

Мішка Барні робить чудову справу: він вчить Аню бути відповідальною, люблячою, турботливою, уважною і чуйною. Нам однозначно не варто насміхатися, коли вона збирається випрати його жилетку, чи просить зашити його футболку. Не варто дорікати їй тим, що вона скрізь носить його за собою, адже вона відповідає за нього, вона поводиться з ним так, як хоче, аби дорослі поводились з нею: уважно, обережно і з любов'ю. І навіть прохання купити для нього синю зубну щітку - це нормально. І неодмінно синю: "він же хлопчик"... Тому мішка Барні має бути справжнім для нас усіх. І все, що його стосується - серйозно.

Мішка Барні

Дістало

Я стомилася бути терплячою, ввічливою і делікатною.
Може, я просто заздрю тим, хто може собі дозволити тупити і не перейматися цим, хто перекладає відповідальність на таких терплячих і делікатних дурнів, як я, хто чекає, що йому принесуть готове рішення на блюдці, а сам і пальцем не поворухне, аби проаналізувати як до того рішення можна було б прийти.
Чим я притягую таких людей до себе?
Чому їх так багато останнім часом навколо мене?
Зі мною, певно, щось не так?