Не-життя у смартфоні

Мені не хочеться марнувати свій час на соцмережі, чи перегляд якихось відеороликів. Не хочеться зазирати в чужі життя за рахунок витрат на це часу свого життя. Я тягнуся до телефону коли мені нудно, коли я не можу(або не хочу) вигадати чим мені зайнятися. А якщо це так - значить я не там, де маю бути. Не в тому місці, чи не з тими людьми, не з тими планами, які мені дійсно до душі. Стільки всього відкладаю на потім, посилаючись на брак часу. Але у мене його ще вдосталь. Це моя велика розкіш, мій дар, яким я так невміло і бездумно розпоряджаюся. Можливо, просто частина моїх планів насправді не мої(чи більше не мої)? Бо ж є речі, заради яких я готова прокидатися вдосвіта, ламати свій звичний розпорядок і при цьому почуватися наповненою та щасливою. І, якщо бути геть відвертою, на мої плани та дії ще дуже впливає думка інших. Я все ще слухаю голову замість серця.