Я дякую Всесвіту за можливість відчути те, що я відчуваю.
За час, коли я мала змогу лишитися на самоті і зрозуміти яка я є, коли більше нікого немає навколо. Це дало можливість наблизитися до розуміння того, що є моє, а що я, мимохіть, ловлю від інших і інтерпретую як своє власне, не знаходячи при цьому причин для появи деяких відчуттів, реакцій, емоцій, бажань. Звісно, це лише початок подорожі.
За час, коли я маю змогу бути чистою. Чим довше такі періоди тривають - тим яскравіше відчувається потім поява чужорідного в мені, тим сильніше бажання знову повернутися до стану внутрішньої чистоти та рівноваги.
За усвідомлення на власному досвіді процесів, які раніше були лише запозиченою з зовнішніх джерел інформацією:
Що коли ти не приймаєш чужий негатив - ти його не примножуєш, а гасиш. Лишитися у рівновазі цінно не лише для мене самої, а й для того, хто з неї випав. Не піджививши чужу емоцію своєю енергією ти її вгамовуєш, таким чином даючи іншому можливість швидше врівноважитися. Принцип "око за око" більше не є ефективним(якщо взагалі колись таким був).
Що потрібна інформація приходить до мене тоді, коли в ній є необхідність.
Що коли насолоджуєшся всім, що робиш, встигаєш більше і не виникає відчуття браку часу(ти його ніби розтягуєш).
Але найцікавішим, певно, стало відкриття того, що протікання певного періоду свого існування можна програмувати, ніби "замовляти" наперед, яким ти хочеш бачити, наприклад, свій день(чи якусь окрему подію, зустріч і т. п.). І що в цьому процесі визначальну роль мають відчуття: потрібно всим собою відчути себе так, ніби все вже є таким, як ти бажаєш. Працюють не думки і плани, а відчуття з якими ми то вибудовуємо у своїй уяві. Звісно і тут я ступаю лише перші свої кроки, але успіхи тішать і надихають експериментувати далі.
Дякую за красу, що шириться навколо, що її так багато і вона така різноманітна.
Дякую за здатність її помічати, вбирати і насолоджуватися цим.
Життя дивовижне.
