Мить

Увібрати у себе цю неймовірну мить тиші і звуків, які її роблять повнішою. Світла і тіней, які надають об'єму картинці, що постає перед моїми очима. Чи можливо надивитися на соковиту зелену траву, підсвічену сонячним промінням, на відблиск променя, на шляху якого розташувалася стигла ягода черешні, на квіти троянди, якими грає теплий вітер? Хіба можна цим насититись так, щоб сказати "Годі!"? Ти затихаєш, лишаючи ці питання без відповідей, і виникає відчуття єдності з усім, що довкола. Відчуття трепету і насолоди. Тепер ти весь - відчуття. І навіть Земля відгукується на твою тишу легкою пульсацією, що пронизує босі стопи, занурені в молоду траву. В таких митях, здається, сенсу більше, ніж у решті мого існування. Все просто є. І ми разом з тим усім теж безперервно просто є, коли заклопотані, змучені, захоплені бурхливою діяльністю,знуджені, веселі чи засмучені, занурені у думки - все одно є на фоні цієї Великої Тиші, яка об'єднує все в одне.