Щось справжнє

      Якщо в твоє життя щось приходить через серце, а не через розум - ти не можеш позбавитись від нього просто  спинивши потік думок. Воно й далі існуватиме. Воно існуватиме стільки, скільки  потребуватиме душа, незалежно від бажань нашого внутрішнього мислителя, який завжди прагне все тримати під контролем.
     Якщо в твоєму житті з'явилося щось, що ти сам створив силами власних роздумів - звісно, щоб позбавитись від нього, достатньо просто припинити думати.
     Та як складно часом відрізнити одне від іншого...
    Спробуй заткнути рота мислителю. І подивись що залишиться в тобі незмінним.

Незвичайне у звичайному

Коли я поливала квіти, на корпус телефону випадково потрапила крапля води.
Спочатку я хотіла її стерти.
Але придивилась уважніше - і вона мені здалась дуже гарною, і такою самодостатньою, ніби у ній вміщувався цілий світ.
Коли я змінила кут спостереження - шматочок корпусу, що проглядався крізь прозору воду, набув неймовірно красивого сяючого синього кольору.
Замилувалась. Посміхнулась.
Пощастило, що я не змахнула її швидким порухом руки.

Промінчик світла

Щаслива бачити знову. Відчуваю, що час не існує.
І кожен з нас частинка нескінченного  Всесвіту, без якої він був би іншим, і  все, що в ньому відбувається, здається природнім і злагодженим.
Такі приємні несподіванки радують серце і роблять світлішим день. Надають настрою чарівних відтінків та роблять його злегка романтичним, і, може, трішечки меланхолійним.
Чудесно, що так неочікувано іноді з'являються промінчики світла, в обіймах яких приємно завмерти на кілька секунд і не менш приємно обіймати у відповідь.
 Люблю цей неймовірний світ.
Люблю людей, які цей світ роблять ще дивовижнішим.

 

Все в наших руках

Чому нам так подобається на когось перекладати відповідальність за власне життя і за те, що у ньому відбувається, а конкретно: за те, що нам не подобається в ньому.
Ми чекаємо що хтось зробить для нас щось, щоб стало добре. І не допускаємо думки, що все лише у наших руках.